Фітотерапевт Євген ТОВСТУХА: Хімічними ліками не користуюся, а в аптеку ходжу хіба що по бинти…

Про цілющі властивості рослин знали ще скіфські лікарі, та й вони, скоріше за все, продовжували традиції знахарів-травників більш ранньої доби. З їх допомогою втаємничені у секрети трав і квітів позбавляли людей багатьох хвороб, тож фітотерапевти, як ми їх сьогодні називаємо, завжди були у народу в пошані. Зараз, коли з недугами борються переважно хімічними засобами, ситуація майже не змінилася: коли офіційна медицина ставить на хворому хрест, прирікаючи на швидшу чи повільнішу смерть, людина починає шукати порятунку – і потрапляє до травознавців, які, рятуючи найбільш безнадійних, ледь не щодня творять справжні дива.

Один з таких утаємничених – лікар за фахом і травник за покликанням Євген Товстуха. У його фітоцентр, що в Яготині на теренах нашої області, йдуть з болем і відчаєм, а повертаються, окрилені надією. Того ранку, коли я потрапила на обійстя Євгена Степановича, біля воріт уже стояло кілька автомобілів, а ще більше пацієнтів добиралися на автобусах і маршрутках. У коридорі, де розташувався фітоцентр, – солідна черга, та лікарка, яка визирнула з кабінету, сказала, що приймуть усіх. Натомість академік Української міжнародної академії оригінальних ідей, етнолог, музикант і музикознавець, а також художник і член Національної спілки письменників України Євген Товстуха знайшов час, аби поспілкуватися через нашу газету з усіма її читачами.

Рослинами лікували ще до християнства

– Щоб зрозуміти, як саме травники допомагають хворим людям, треба усвідомити, що таке фітотерапія, – відразу почав Євген Степанович. – Отже, фітос – зі старогрецької рослина, а терапія – методи лікування. В українців фітотерапія споконвічна й традиційна, хоч що б там казали недолугі псевдовчені. Дивіться: наукова медицина має за плечима усього кілька сотень літ, а наша народна, якщо йти за археологічними культурами, це й трипільська цивілізація, й черняхівська культура, й козацький ренесанс… Тобто праукраїнці зверталися за допомогою до рослин ще задовго до виникнення християнства. Ми – орії, орали землю, сіяли й садили, а потім збирали урожай – завжди тяжко працювали. Аби задобрити богів, виникали ритуали – священні дійства, пов’язані з порами року. Саме на них ґрунтувалась і давнішня фітотерапія, яка насправді є таким собі накопиченням універсальних засобів співжиття, лікування й продовження активного довголіття. А першим лікарем, щоб ви навіть не сумнівалися, була мати, яка не тільки народжувала й ростила дитину, а й лікувала її, маковими зернятками збирала позитивний досвід, передаючи його потім своїм дочкам. Саме тому серед травників колись було так багато жінок.

– Євгене Степановичу, – намагаюся вклинитись зі своїм запитанням, коли господар на мить зупинився, – хоч лікування за допомогою рослин вважається безпечним, насправді, мабуть, це не зовсім так. Чи можуть рослини нашкодити?

– Можуть, якщо користуватися ними бездумно. Є чимало рослин отруйних, проте у малих кількостях вони теж допомагають, навіть при досить серйозних захворюваннях. Усі вони мають певні біологічно-активні речовини, потрібні для нормального розвитку клітини, та щоб займатися фітотерапією, треба її знати. Причому знати на основі і клінічного, й особистого досвіду, а також тисячолітніх традицій нашого славного народу. А щоб серйозно нашкодив той же звіробій (останнім часом рослинку звинувачують в тому, що буцімто здатна викликати імпотенцію, – нічого подібного!), то треба, аби людина випила ледь не відро настоянки – ложка чи дві шкоди не завдасть.

– Вас називають не тільки травником, але й характерником. Як, по-вашому, чи є характерники зараз?

– Справа в тому, що все змінилося: колись людина була близька до природи, а тепер вона до чого близька? До наркотиків, алкоголю, куріння, отруєння. У світі є понад 550 тисяч патентованих препаратів – отих, що ви купуєте в аптеках. Думаєте, вони справді допомагають? Так, років зо два – зо три, а потім, лікуючи щось одне, людина з’ясовує, що накопичила купу інших проблем зі здоров’ям. Насамперед страждає печінка. Так запускається ланцюгова реакція, коли один за одним у патологічний процес втягуються ледь не всі органи людського організму. То хіба це допомога? Доводиться рятувати печінку, підшлункову залозу, підвищувати імунний статус, налагоджувати обмінні процеси, боротися з поліартритами й іншими недугами. А справжні фітотерапевти якраз займаються боротьбою з причиною хвороби – тобто не тільки лікують, а й продовжують активне довголіття. Фітотерапія – універсальна система народних знань, здатна впоратися з будь-яким захворюванням. Мені можуть сказати: мовляв, а як же хворі, котрим потрібні термінові оперативні втручання? Справді, методами фітотерапії операцію не зробиш, проте вона може попередити саму необхідність в операціях.

– Ви говорите, що багато захворювань піддаються фітотерапії, проте панацеї від онкопатології досі немає…

– Допомагають трави і при ракових недугах. Що таке рак? Це ситуація, коли в організмі – в силу певних причин, наприклад екологічного характеру, – виникає некероване збільшення деяких клітин. Досить швидко розвиваються ракові захворювання шкіри, та якщо людина звертається до фахівця-фітотерапевта вчасно, ситуацію можна взяти під контроль і привести в норму. Так само – і з печінкою, підшлунковою залозою, іншими органами. Та найголовніша підступність ракових хвороб – у тому, що вони протікають безболісно, тож їх виявляють на пізніх стадіях, коли вдіяти щось справді важко. Тоді починається класичне медикаментозне лікування – операція, опромінення, хіміотерапія, але останні методи – шлях у нікуди, хоча ненадовго вони й допомагають. Та якщо поєднати їх з можливостями фітотерапії, позитивний ефект зростає у сотні разів. Чому? Бо рослини нейтралізують токсичну дію цих методів, насамперед на печінку й підшлункову залозу, а це, повірте мені, дуже багато. Причому досить часто з раком на початкових стадіях можна впоратися лише за допомогою рослинних препаратів.

Депресія – теж не проблема

– Зрозуміло, що фітотерапія допомагає при простудних захворюваннях і, приміром, хворобах шлунково-кишкового тракту, лікує порізи й, скажімо, нариви. А як бути з нервовими розладами?

– Трави, що допомагають урівноважити психіку людини, є. Наприклад, синюха голуба чи собача кропива. Насправді у природі чимало рослин, які певним чином впливають на процеси збудження і гальмування, проводять детоксикацію організму, заспокоюють нервову систему, поліпшують сон, знімають депресивні стани і тому подібне.

– Сьогодні дуже багато людей скаржаться на погіршення захисних сил організму. Мають проблеми з імунітетом навіть діти. Чи можна тут допомогти рослинними препаратами?

– Звичайно. Позитивно впливає на імунітет, тобто здатність людського організму захищатися від негативних впливів, насамперед цикорій, а також плоди глоду колючого, нерафінована олія, обліпиха. Гарна профілактика – овочі й фрукти, які ви щоденно вживаєте у їжу, особливо огірки і помідори, але не парникові, а вирощені на власному городі, без отрутохімікатів. Корисними можуть бути чаї з м’яти перцевої і звіробою, материнки звичайної та багатьох інших рослин. Загалом є майже півсотні лікарських рослин, які позитивно впливають на імунітет і вирівнюють його.

– Євгене Степановичу, а ви особисто лікуєтеся тільки за допомогою фітопрепаратів чи інколи доводиться звертатися і до продукції сучасних фармацевтів?

– Та я намагаюся не хворіти, а якщо раптом простуда, то лікуюся переважно рослинними засобами. В аптеку ходжу хіба що по бинти чи вату. А хімічними ліками не користуюся з 1977-го року.

– А де ви збираєте трави, котрі використовуєте для лікування своїх пацієнтів? Ваша колега Наталя Земна їздить за ними аж у Карпати…

– Навіщо так далеко? Ми збираємо, як правило, у нашому районі – він екологічно досить чистий. Багато що сіємо й вирощуємо самостійно – у нас є 4 га землі, де посіяно й висаджено дуже багато видів рослин, які зараз на межі знищення. Що саме? Та ж синюха голуба, про котру я вже згадував, ехінацея пурпурова, яка колись прийшла на наші землі з далекої Америки, первоцвіт весняний, тополя чорна, яку ми посадили років з 20 тому й вона успішно прийнялася, – зараз це вже розкішні дерева. Насправді це – унікальна лікарська рослина, біологічно-активні речовини якої впливають на патогенний стафілокок, стрептокок, герпетичну інфекцію, на котрі синтетичні й напівсинтетичні антибіотики вже майже не діють.

– Мало виростити й зібрати цілющі рослини, необхідно ще правильно приготувати з них ліки. Хто розробляє рецепти тих, якими ви рятуєте від недугів своїх пацієнтів?

– Як правило, фітоцентр послуговується авторськими рецептами – за десятиліття роботи в фітотерапії я створив їх досить багато. А взагалі ми використовуємо десь близько 300 лікарських рослин. Скільки препаратів на їх основі? Треба помножити як мінімум на 5, адже є багато комбінованих ліків.

Про «Поцілунок красуні» забули

– А яка доля цілющих бальзамів, рецепти яких ви теж розробили свого часу? Пам’ятаю, ви розповідали про них через газету «Вечірній Київ», коли її редагував ще Віталій Карпенко…

– На жаль, сумна – якийсь час 2 з десятка створених випускав спецкомбінат у Лохвиці, але потім на це діло не знайшлося грошей. Зараз про це навіть мови немає – суспільство, як мені пояснювали, має більш нагальні проблеми. Тож рецепти справді унікальних напоїв, котрі мають здатність ставити людину на ноги, очищаючи її організм, поки що, як кажуть, припадають пилом на полиці. Найцікавіша розробка, як на мене, – «Поцілунок красуні», або «Жива вода». До її складу входить материнка, цикорій, квіти й листки глоду колючого, ще деякі рослини. Словом, аби оцінити по достоїнству, треба скуштувати, але нині із цим важко.

– Євгене Степановичу, хоч ви тепер живете на Київщині, знаю, що народились у Черкаській області. Яка земля вам ближча до душі?

– Земля скрізь гарна, і люди теж. Але мені, якщо по совісті, скрізь було тяжко: й на Чернігівщині, і на Рівненщині, й тут особливо. Земля, де дитинство минуло, досі навіює дивні чари. Пригадую, що десь у 8–10 років я почав писати колискові пісні. Взагалі ріс дуже допитливим хлопцем, тож батьки хотіли, щоб я йшов у народ і вивчав лікарські рослини, легенди, казки, фольклор – словом, історію свого народу, чим я усе своє життя й займаюся.

– Ви кажете, що вам було скрізь тяжко, а на Київщині особливо, – чому?

– Бо я йшов своїм шляхом. Радянську владу насторожувало, що, приміром, на Рівненщині й особливо у Козельці, де працював, я один із 300 лікарів вів історії хвороби тільки українською мовою. Про це відразу доповіли у КДБ – і за мною почали стежити. Думаєте, у таких умовах легко робити свою справу?

– Наостанок не можу не поцікавитись, як нашим людям, що живуть у не дуже сприятливих екологічних умовах, довше залишатися здоровими?

– Насправді тут ніякого особливого секрету немає – не слід надміру захоплюватися алкоголем й різноманітними модними напоями, курінням. Якщо вже лікуватися, то у висококваліфікованих спеціалістів, які можуть правильно поставити діагноз. А моїм особистим секретом хорошого настрою й довголіття є ота «Жива вода», про яку розповідав, фізична праця, причому щоденна, рух і спілкування з хорошими людьми.

Валерія Калиновська

Джерело: http://v-k.org.ua/pages/view/607