Фитоцентр Евгения Товстухи
главная страница
медиа
статьи
Статья "Медики разводят руками. Но спасение есть ... ", Жанна Куява, 3 декабря 2012
Медиа
Статья "Медики разводят руками. Но спасение есть ... ", Жанна Куява, 3 декабря 2012

Понад 50 років він вивчає, розтлумачує, відроджує українську народну медицину, завдяки якій ставить на ноги, здавалося б, приречених людей. Коли медики розводять руками, хворі поспішають до містечка Яготина, що на Київщині, де живе й працює 78-річний Євген Товстуха – славетний лікар, науковець, а в народі – травник і цілитель. Саме він уперше у світовій практиці відкрив амбулаторію, де лікують засобами фітотерапії. «Фітоцентр Євгена Товстухи» вважають Меккою світового травознавства, адже українському «лікареві-селянину», як він себе називає, вдалося здійснити немислиме – об’єднати офіційну медицину з тисячолітніми знаннями народних методів лікування. 

Фітотерапевт Євген Товстуха

– Я, мабуть, один із отих ста чи п’ятисот тисяч вдячних пацієнтів, які не перестають казати Євгенові Товстусі: «Дякую!» – зізнався відомий український письменник Михайло Слабошпицький, який нещодавно презентував у Києві нову книгу Євгена Товстухи «Чари зела чудодійного». У ній зібрано все те, що «має знати кожна українська людина, яка хоче бути здоровою і жити довго». – Євген Товстуха – видатний українець, який давно має стати героєм роману про несамовиті шляхи української людини у другій половині ХХ століття, – додає Михайло Федотович. – Адже перед нами не лише дипломований лікар, а й талановитий письменник, художник, травознай, що походить із роду, в якому понад триста (!) літ лікують цілющими травами.

 

«ТА НІ, ВОНИ НЕ ВИЖИВУТЬ!»

 

– Я народився на світ від нещастя, – повідує історію життя Євген Товстуха, уродженець села Макіївки Чернігівської області. – Того дня бригадир погнав мою матір на поле докопувати буряки. Там, просто на сирій землі, селянки прийняли у неї пологи. Це було 20 вересня 1934 року, – конкретизує чоловік, бо з датою народження у нього пов’язане дещо незвичне. – Оскільки температура надворі була низькою, ми з матір’ю вельми занедужали. Ненька впала в прострацію. Місцевий фельдшер сказав: «Та ні, вони не виживуть!» Тим часом селянки стали готувати материнку, калган, листки берези, цикорій – заповзялися нас лікувати. А тітка Катерина Баклан, яка рік тому народила свого Феодосія, дала мені циці, й поки ненька лежала непритомна, годувала мене своїм молоком. Коли ми вижили, в документах записали, що я народився 7 жовтня 1934 року. 

 

Пан Євген згадує, що ріс допитливим хлопчиком. Коли щось запитував у батька, то він казав: «Ото сiдай на коника, їдь у село Галицю до того-то, у Терешківку до того-то, вони розкажуть, що тебе цікавить». 

 

– І я їхав, записував, що чув… – пригадує травникар. – Мати й батько лікували народними методами. Мої пращури впродовж 350 чи навіть 400 років мали справу з фітотерапією! Село мене плекало, сільські бабусі все повторювали: «Сину, як виростеш, маєш стати лікарем, письменником та художником». 

 

Так і сталося… Адже Євген Товстуха знаний і як поет, і як маляр. 

 

– Мати багато ткала, пряла, а я дивився на ті орнаменти й згодом сам став вигадувати-малювати. Батьки привчили мене до українства. У ньому – неповторна філософія, глибинна мудрість! Але радянська влада усе це знищила, – скрушно зітхає. 

 

«ВИ ГАНЬБИТЕ СТАТУС РАДЯНСЬКОГО ЛІКАРЯ!»

 

Пану Євгенові довелося чимало стерпіти, багато викликів він прийняв та сміливо вистояв у часи наклепів та заборон. 

 

– Йому не давали бути собою, – роз’яснює Михайло Слабошпицький. – Оту національну стурбованість, показну українськість багато хто сприймав як виклик, демонстрацію, хоча сам Євген Товстуха так не вважав. Урешті він став дисидентом у медицині. Це перекрило йому дороги й до читача: усі рукописи, подані до видавництв, поверталися з безапеляційними присудами, мовляв, ваші твори ідейно незрілі. 

 

Навчаючись у медінституті, із семи тисяч студентів лише Товстуха відповідав на екзаменах українською. Коли розпочав «нетрадиційну» медичну діяльність, йому закидали: «Ваша фітотерапія – це чаклунство!», «Ви ганьбите статус радянського лікаря!». Але він не зважав на ті слова, бо бачив, як трави піднімали на ноги хворих із безнадійними з точки зору офіційної медицини діагнозами. 

 

– Після навчання я працював у Гощівській районній лікарні на Рівненщині. Уже за рік зрозумів, що ми не можемо вилікувати виразку шлунка, гепатити, нирки, дихальні шляхи лише тими препаратами, які маємо, – згадує лікар. – Я завжди вірив, що немає таких хвороб, яким природа не могла б дати гідну відсіч. Недарма ж Господь розсипав довкола стільки цілющих рослин. 

 

Пан Євген, працюючи у Гощі, отримав лист від друга-журналіста Івана, що проживав у Сарнах: «Євгене, приїдь, хочу попрощатися: у мене виявили три каверни (кавернозний туберкульоз)». 

 

– Друг лежав на ліжку, простирадло – як у шахтаря, каже: «Не підходь, бо я заразний», – розповідає пан Євген. – Та я поцілував його, обійняв, мовлячи, його сухота до мене не пристане. У палаті лежали хворі, яких уже й перестали лікувати! А я взявся допомагати. Попросив піонерів назбирати лікарських трав, нарвати журавлини, малини, яблук, учителів біології прохав про поміч… А коли хтось доніс про це начальнику міліції, і він прийшов до мене з поганими новинами, я й у нього попросив: «Дістаньте мені літрів десять спирту», – посміхається травник. – Той майор виявився симпатичною людиною. Я запропонував йому прийти через місяць і подивитися, чи хворі не видужуватимуть. Тоді взяв відпустку за власний рахунок. А через три місяці всеньке містечко зібралося мене проводжати! Вийшли й ті недужі. Кричали мені: «Слава! Слава!», а я плакав… Мій друг вижив, згодом закінчив вищу міліцейську школу й дослужився до підполковника. 

 

Євген Товстуха підняв на ноги й людей, які постраждали після чорнобильської аварії. Травник добре пам’ятає ті страхітливі для українців часи. 

 

– Тоді зустрівся з міліціонерами, які через опромінення втратили голос, – пригадує. –Кажу їм: «Приїздіть до мене в Яготин, я розроблю для вас цілу лікувальну систему!» А майор: «Вот у меня перцовка – это основные лекарства». А я йому: «Ні, це обман». Лише молодший лейтенант приїхав до мене, років три лікувався… І от іду якось у Києві біля оперного театру, чую, хтось мене кличе. Такий собі гігант підходить, обнімає, цілує, бачу – полковник. «Хто ти?» – запитую. «Та я – той лейтенант, якого ви лікували!» Розповів, що одружений, має трьох діток. «А як же те відділення, що з майором було»? – запитую. «Їх уже давно нема на цьому світі», – відповів. Ото щоб ви розуміли, що таке фітотерапія, коли її знати й використовувати, як ліки, стимулятори й запобігання онкологічним захворюванням. 

 

За часів незалежності України Євгена Товстуху нагородили орденом «За заслуги» III ступеня, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. За видатний внесок у розвиток світової фітоетнологічної науки Американський біографічний інститут визнав ученого «Людиною 2000 року». Однак головна його заслуга у тому, що повертає рідному народові прадавню мудрість і знання.

 

P.S. Друзі про нього кажуть: «Він і лікар, і травник, і художник, і поет, і фольклорист. Але найголовніше сказав у своїх віршах: він – «Євген із українським «ге». Ота українськість, все те найкраще, чим може бути наділений українець, властиве Товстусі…»

 

 

 

Жанна Куява
Джерело: http://sumno.com/article/medyky-rozvodyat-rukamy-ale-poryatunok-je/

Статьи

Товстуха — это бренд украинской фитотерапии, который на мировой арене стоит в одном ряду с такими как китайская и тибетская медицины. Его научные достижения уровня наднационального, его знания дают каждому возможность почувствовать как универсальную силу природы, так и целебную энергию отдельного лекарственного растения.

Евгений Степанович является ученым такого масштаба, которого Время еще при жизни воздвигает на исторический пьедестал!

Пожелаем неутомимому целителю душ и тел долгих лет вдохновенной жизни и труда. Пусть созидает красноречивое добро Евгения Товстухи и утверждается его высшая идея здорового Человека.*

Богдан Ступка и Остап Ступка , Народные артисты Украины.

Евгений Степанович — это народное сокровище знаний по траволечению и фитотерапии. Этот хлебосольный человек — экстраверт никогда и никому не жалел своих неисчислимых советов, рецептов, научных открытий, не таил своего природо- и жизнеутверждающего мировоззрения.

Доктор Товстуха впервые в научной практике озвучил, внедрил и исследовал в одной из своих научных работ такое понятие как «фитоэтнология украинцев», которое представляет украинскую фитотерапию как целостную отрасль народного бытия в разные исторические и доисторические эпохи нашего народа.

Пятидесятилетняя деятельность выдающегося врача стали базой для создания школы Евгения Товстухи, под чье крыло вошли как известные ученые так и медики — неофиты.*

Гарник Татьяна Петровна , Заведующая кафедрой фитотерапии, гомеопатии и биоэнергоинформационной медицины Киевского Медицинского Университета Украинской Ассоциации народной медицины, директор ГП «Комитет по вопросам народной и нетрадиционной медицины МОЗ Украины», доктор медицински

Около 30 лет тому назад я познакомился со скромным, но чрезвычайно эрудированным врачем из провинции. Он пришел ко мне с просьбой помочь открыть авторский фитоцентр в Яготине Киевской области. Впервые я встретился с человеком, который применил фитотерапию в практической медицине. Я согласился быть научным консультантом фитоцентра и способствовал его официальному открытию.

Констатирую, что на сегодня Евгений Степанович Товстуха имеет огромный научный и практический опыт лечения больных, а технология выращивания растений и изготовление из них лекарственных средств-это огромное приобретение украинской фитотерапии. Фитоцентр Товстухи является фактически украинским научно-исследовательским институтом по фитотерапии.*

Чекман Иван Сергеевич , Член-корреспондент НАН Украины и НАМНУ, Заслуженный деятель науки, лауреат Государственной премии, доктор медицинских наук, профессор.

Мировоззрение Евгения Товстухи в нынешнем мире, утратившем связь с основами естественной жизни и экосистемою окружающего мира, в данное время является очень актуальным. Этот доктор-гуманист в совершенстве соединил противоречивые знания и методы традиционной медицины с «дотрадиционными» средствами лечения лекарственными растениями. Сила его знаний не требует дискуссий и сравнений! А в эпоху экологических катаклизмов фитотерапия Евгения Товстухи для человечества — один из немногих способов выжить и сохранить здоровье.*

Богдан Бенюк , Народный артист Украины, лауреат государственной премии им. Т.Г.Шевченко.

Когда нация, казалось бы, входит во мглу угасания, по не изученным и еще не познанным законам Космоса, Народ включает некие особенные резервы — и тогда являются миру Личности, благодаря которым начинается Возрождение этноса. Вспомним Григория Сковороду, Тараса Шевченко, Николая Гоголя. А перед этим сошлемся на француза Боплана, который с удивлением и восхищением утверждал, что все украинцы — «характерники» (чародеи).

Именно к этому крылу чародеев - будителей национального самосознания принадлежит и мой давний побратим Евгений Степанович Товстуха.

Он не только врач — он безгранично талантливый народовед, который лечит не только тело, а и Душу Человека, как говорили древние протославяне «врачует дух».

Евгений Товстуха энциклопедически посвящен в таинство царства растений, которое он всю свою жизнь изучает, подбирает и, главное, выращивает и заговаривает их людям на добро и здоровье. Знания его — высшего порядка, поскольку они освящены бессмертником народной песни, фольклора, обычаев и Правды, всеми цветами радуги, которые он чувствует не только взглядом, а и взвешивает и прикасается как художник.

Это благородное единение травы, слова (ибо Евгений Степанович еще и поэт!), глубинных слоев этноса, психологии индивидуума и тонкое чувство горних сфер придает его добротворческой деятельности той особой энергетики, которая преодолевает барьеры, недосягаемые нынешней официальной медициной.

Вот так Евгений Товстуха трудится на здоровье Украинской нации и всех добрых людей на земле, а это дается тем редчайшим личностям, которых Природа благословляет на бессмертие.*

Борис Олейник , Академик, поэт, Герой Украины.

В начале девяностых, еще во времена работы в институте им. Л.И.Медведя на должности главврача клиники и заведующего отделения диетологии и клинических исследований, я изучал и давал разрешение на производство и распространение в аптечной сети Украины фиточаев; ЛОН – лечебно-оздоровительный; набор (теперь НОН №1-12, новейший оздоровительный набор) по рецептам врача Товстухи.

Кроме того, я проводил клинические исследования в условиях клиники лечебно-оздоровительных бальзамов Евгения Товстухи, которые содержат лекарственные растения. Все пациенты, которым было предложено пройти экспериментальный курс лечения в стационаре по сравнению с контрольной группой (те, кто лечился общепринятыми препаратами), показали высокую динамику выздоровления, ни одного случая осложнений не наблюдалось. Показатели лабораторных исследований – общие анализы крови и мочи свидетельствовали о положительной роли применения бальзамов при лечении больных язвенной болезнью желудка, хронического заболевания печени и желчного пузыря.*

Карпенко Петр Александрович , Доктор медицинских наук, профессор КНТЭУ (Киевский Национальный торгово-экономический университет, кафедра технологий).

Евгений Товстуха из категории универсально одаренных людей. Прежде всего он творец, так как издал 5 сборников поэзии, написал 3 романа и 4 книги рассказов, как художник создал самобытную коллекцию картин. Но самым видимым достижением этого диво — человека является его фитотерапия.

Раскрывая любую из его монографий (а написал он их более двух десятков!), мгновенно погружаешься в мир предельно научный, но постепенно, неспешно автор ведет тебя таинственными дорогами бытия к давнему и глубинному миру народных традиций. Знания, которые несут его книги, уже целебные, впрочем, если почерпнуть хоть горсть из сотен и тысяч травяных рецептов, которые щедро предлагает врач Товстуха, то любой из трезвомыслящих сограждан зарядит свое тело и душу на здоровье. В теперешние грешные времена правдивых целителей от Бога почти не осталось, но мы живем на одной земле и в одночасье с уникальным явлением, имя которого — Евгений Товстуха!*

Наталья Сумская и Анатолий Хостикоев , Чета народных артистов Украины, лауреатов государственной премии им. Т.Г.Шевченко.