Фитоцентр Евгения Товстухи
главная страница
медиа
статьи
"Фитотерапевт и писатель - Евгений Товстуха", "Вся Закарпатская Правда", 25 октября 2012
Медиа
"Фитотерапевт и писатель - Евгений Товстуха", "Вся Закарпатская Правда", 25 октября 2012

Фітотерапевт Євген Товстуха

Фітоцентр, де він спілкується зі своїми пацієнтами, розташований у Яготині на Київщині. Поблукавши трохи містом, цікавимося з фотокореспондентом, де живе Євген Товстуха, у чоловіка, що саме проїжджав повз нас на велосипеді.

 

«Та їдьте прямо — в акурат до міліції, а потім повернете ліворуч і там знайдете», — махнув він рукою, вказавши правильний напрямок. Жіночка, яка саме проходила повз, дала ще точніші «координати»: мовляв, там на розі — кав’ярня «У Оксани», то навпроти неї й повертати треба, не переплутаєте.

 

Яготинці вже звикли, що приїжджі передусім цікавляться, де живе фітотерапевт Товстуха: коли офіційна медицина безсило опускає руки, тоді з усієї України за порятунком ідуть саме до нього.

 

Євген Степанович, кажуть, не відмовляє нікому. Тож коли— а пора була досить рання — біля його двору я побачила кілька іномарок, а на подвір’ї —  живу чергу пацієнтів, сприйняла це як закономірність. А сам цілитель на нас уже чекав. «Кореспонденти «Урядового кур’єра»? — перепитав з порога. — Ходімо до хати, — а з людьми працюватимуть мої помічники — дипломовані лікарі…»

 

— Євгене Степановичу, за плечима — чимало літ… То хто ви насправді — лікар-фітотерапевт, народний цілитель, травознай, шукач «живої» води, характерник?

 

— Справжніми характерниками, які розумілися на законах космосу, знали закономірності взаємодії природних явищ, були знайомі в тому числі і з магією лікарських рослин та могли впливати на інших власними біострумами, були запорозькі козаки. Вони володіли навіть сугестією, тобто могли навіювати свої думки й переконання іншим людям. Усе це я знаю з легенд, що на порожньому місці не з’являються.

 

А сам я в першу чергу лікар. Свого часу мої батьки й родичі дуже хотіли, аби я став і лікарем, і письменником, і художником водночас. Ви знаєте, на щастя, мені це вдалося. За плечима — медінститут, де — і це в ті часи, один з 7-ми тисяч студентів! — я відповідав тільки українською мовою, навіть на держекзаменах, хоча в комісії тоді були представники з Москви, які не розуміли, чому я відповідаю не російською. Художній інститут, де я вчився у народного художника Василя Забашти, причому вчився на повну силу, бо розумів, що повинен взяти максимум можливих знань. Одночасно захоплювався музикою, тож пізніше, вважаю, цілком закономірним результатом цього захоплення став мій роман про композиторів Миколу Лисенка та Кирила Стеценка.

 

—  А як вам тоді вдалося порозумітися з тим московським представником?

 

— Цікава історія була. У нього в портфелі випадково виявився невеличкий томик Пушкіна. Він, коли почув, що я відповідаю українською, погортав книжечку, відкрив її навмання й каже: ось це на українську переклади. Дали мені на це півгодини часу. Я впорався, причому зробив аж п’ять варіантів перекладу. Один з них пам’ятаю й досі:

 

Самотня свічечка в кімнаті

пломеніла,

Занесли ще одну — в кімнаті

посвітліло.

Найбільш правдиві

старовини слова:

Доречний глузд один,

та краще два.

 

Приходжу, віддаю, московський гість просить, аби наші викладачі оцінили, чи впорався я з завданням. І тут виявляється, що в медінституті на той час були кафедри латини, німецької, французької й англійської мов, а от української — не було! Тож довелося оцінювати викладачці з кафедри німецької мови — я тоді саме захоплювався німецькою й часто перекладав українською німецьких поетів. Отримав п’ятірку, а сам випадок запам’ятався на все життя.

 

Що ж до характерництва, то зараз справжнього представника цієї древньої магії зустріти важко. Чому? Бо якщо раніше людина була близька до природи, намагалася жити, враховуючи її закони, то зараз на першому місці у багатьох наркотики, цигарки, алкоголь. Тобто людина не розвивається, а навпаки — знищує себе. Яке тут може бути характерництво? Хоча, мабуть, винятки таки є, але вони своїми вміннями не хизуються.

 

—  Кажуть, що ви можете впоратися з будь-яким захворюванням. Чи це справді так, чи є такі, які не піддаються лікуванню за допомогою народних рецептів?

 

— Щоб сповна оцінити можливості фітотерапії (а це, якщо перекласти зі старогрецької, методи лікування за допомогою рослин), треба розуміти, що для українців — це не щось нове, наша фітотерапія споконвічна й традиційна: травами лікувалися задовго до появи християнства.

 

Тобто йдеться про універсальні засоби лікування й продовження активного довголіття. Причому за допомогою рослинних засобів справді можна впоратися з великим масивом хвороб. Зрозуміло, що про запобігання оперативним втручанням не йдеться, але з раковими можна боротися. Біда у тім, що люди з онкологічними хворобами зазвичай приходять до лікаря вже на пізніх стадіях, коли з’являються больові синдроми. Якщо почати лікування на ранніх стадіях, про рак можна забути. Та й на пізніх, якщо долучити фітотерапію до опромінення й хіміотерапії, ефект лікування поліпшується в десятки разів.

 

— Чи є засоби, здатні допомогти при нервових захворюваннях, алергіях, зниженому імунітеті?

 

— Недуг, на причини яких би не впливала фітотерапія, немає. При проблемах з нервовою системою допомагають, приміром, собача кропива серцева й синюха блакитна. Хоча насправді лікарських рослин, що впливають на процеси збудження і гальмування в людському організмі, проводять його детоксикацію, заспокоюють нервову систему, поліпшують сон та знімають депресивні стани, дуже багато.

 

А приводити в норму захисну систему організму допомагає насамперед цикорій, а також плоди глоду колючого, обліпиха, звіробій, м’ята перцева, материнка, свіжі овочі, вирощені на власному шматку землі, — без застосування хімії. З алергією бореться цикорій — дикий або культивований, подорожник, глід, але на цей раз не плоди, а квіти й листя, барбарис звичайний, медунка лікарська, синюха блакитна. Проте що саме здатне зарадити у конкретному випадку, може визначити тільки травник: лікування не можна зводити до порад на кухні — цей процес дуже складний і завжди індивідуальний.

 

—  Окрім фітотерапії, про що знають усі, ви докладаєте рук ще й до літературної діяльності: ще в 1964 році вийшла збірка оповідань «Гомін сердець», у 1985 році була «Як пізнати дружину», в 2001 – «Елегія погожого літа». Що нового останнім часом вийшло з-під вашого пера?

 

— Загалом маю десь зо два десятка книжок, є й фундаментальні наукові праці, з півтора десятки — проза і поезія. Ось і нещодавно закінчив нову книжку, «Проти гори» називається. Друком має вийти десь тижнів за два. Хоч вона й здебільшого автобіографічна, але це художня розповідь. Про що саме? Ось один з епізодів: коли я переїхав жити в Яготин, мене тут відразу «зустріли» — капітан із КДБ Василь Терещенко, який потім ще й підполковника отримав.

 

Закінчив він Ніжинський інститут, усі держекзамени ледь на трійки поскладав, і ось такого чоловіка поставили за мною шпигувати. Ми десь років з 10 хату будували. Добудувалися до того, що була одна сорочка, пара черевиків і дірявий плащ (щоб поїхати на з’їзд письменників, плаща мусив позичати). А цей розумник не тільки по п’ятах за мною ходив, а й додумався вилізти на грушу в сусіда навпроти нашого дворища — так хотілося чоловікові вислужитися. Я зверху на мансарді й працював, і спав там же. Дивлюсь: сидить на груші. Наступного дня: знову сидить! Я не витримав і кажу сам до себе: ось я тебе, голубчику, зараз «зніму»! Коли чую – тільки «бух!». Більше на грушу не залазив, хоча слідкував ще довго. А коли працював у Козельці й усі історії хвороб вів тільки українською, кадебісти заборонили пускати мене на територію тамтешньої школи: мовляв, він пропонує посадити на її території — що б ви думали?! — націоналістичні дерева й кущі! Йшлося про калину, материнку, оман високий і ще дещо — я тоді директорові цілу схему намалював. А ви питаєте, про що книжка…

 

 —  Євгене Степановичу, чи доводилося вам лікувати відомих партійних діячів радянської доби?

 

— Звичайно, доводилось, і досить багатьох. Наприклад, приходили родичі Щербицького, хоча сам Щербицький не звертався. Були й родичі Шелеста. Зазвичай такі люди приходили й казали: «Ми від Петра Юхимовича» чи там «Від Володимира Васильовича» — і я приймав, не дуже цікавлячись їхніми іменами. А хворіли, як усі люди: печінка, шлунково-кишковий тракт. Олеся Терентійовича Гончара лікував, багатьох письменників, музикантів, артистів.

 

—  Як ставитеся до різноманітних телешоу на кшталт «Битви екстрасенсів»? Багато моїх знайомих досі сперечаються: там усе відбувається по-справжньому чи за наперед спланованим сценарієм? Ви особисто як вважаєте?

 

— Заперечувати існування біострумів не можна — це вже доведено наукою. А наші депутати — сміх, та й годі! — хочуть заборонити це на законодавчому рівні. Але люди, які справді володіють здібностями, котрі більшості поки що здаються надприродними, на мою думку, не будуть влаштовувати на загал жодних шоу. Тож у більшості подібних програм, як на мене, тільки голови людям дурять — і сприймати їх серйозно навряд чи варто.

 

 — Фітотерапією, народним цілительством не будеш займатися, тому що це модно чи престижно. Потрібно мати в душі щось таке, завдяки чому зумієш опанувати зібрані народом по крупинці секрети. Де сьогодні народжуються майбутні травники?

 

— У медичному університеті Асоціації української народної медицини у тому числі є й кафедра фітотерапії, яку очолює доктор медичних наук Тетяна Гарник. Саме там фахово готують майбутніх травознаїв. Я особисто працював з лікарями Вінницької, Чернігівської та Полтавської областей. Йдеться насамперед про фітотерапевтів.

 

—  Хоч хтось із дітей чи онуків пішов вашими слідами?

 

— Ні. Мій син — композитор, симфонічний диригент. Онук Костянтин, а йому виповнився 21 рік, — студент 4 курсу Московської консерваторії фортепіанного відділу, невдовзі їде в Італію на конкурс, а тоді братиме участь у конкурсі, котрий відбудеться в Австралії. Та не можна сказати, що вони не цікавляться тим, чим займаюся я: і книжки мої читають, і фітотерапія їм небайдужа.

 

Лариса УСЕНКО

Джерело:http://www.vsapravda.info/interviu/17015-fitoterapevt-i-pismennik-vgen-tovstuha

Статьи

Евгений Степанович — это народное сокровище знаний по траволечению и фитотерапии. Этот хлебосольный человек — экстраверт никогда и никому не жалел своих неисчислимых советов, рецептов, научных открытий, не таил своего природо- и жизнеутверждающего мировоззрения.

Доктор Товстуха впервые в научной практике озвучил, внедрил и исследовал в одной из своих научных работ такое понятие как «фитоэтнология украинцев», которое представляет украинскую фитотерапию как целостную отрасль народного бытия в разные исторические и доисторические эпохи нашего народа.

Пятидесятилетняя деятельность выдающегося врача стали базой для создания школы Евгения Товстухи, под чье крыло вошли как известные ученые так и медики — неофиты.*

Гарник Татьяна Петровна , Заведующая кафедрой фитотерапии, гомеопатии и биоэнергоинформационной медицины Киевского Медицинского Университета Украинской Ассоциации народной медицины, директор ГП «Комитет по вопросам народной и нетрадиционной медицины МОЗ Украины», доктор медицински

Евгений Товстуха из категории универсально одаренных людей. Прежде всего он творец, так как издал 5 сборников поэзии, написал 3 романа и 4 книги рассказов, как художник создал самобытную коллекцию картин. Но самым видимым достижением этого диво — человека является его фитотерапия.

Раскрывая любую из его монографий (а написал он их более двух десятков!), мгновенно погружаешься в мир предельно научный, но постепенно, неспешно автор ведет тебя таинственными дорогами бытия к давнему и глубинному миру народных традиций. Знания, которые несут его книги, уже целебные, впрочем, если почерпнуть хоть горсть из сотен и тысяч травяных рецептов, которые щедро предлагает врач Товстуха, то любой из трезвомыслящих сограждан зарядит свое тело и душу на здоровье. В теперешние грешные времена правдивых целителей от Бога почти не осталось, но мы живем на одной земле и в одночасье с уникальным явлением, имя которого — Евгений Товстуха!*

Наталья Сумская и Анатолий Хостикоев , Чета народных артистов Украины, лауреатов государственной премии им. Т.Г.Шевченко.

Мировоззрение Евгения Товстухи в нынешнем мире, утратившем связь с основами естественной жизни и экосистемою окружающего мира, в данное время является очень актуальным. Этот доктор-гуманист в совершенстве соединил противоречивые знания и методы традиционной медицины с «дотрадиционными» средствами лечения лекарственными растениями. Сила его знаний не требует дискуссий и сравнений! А в эпоху экологических катаклизмов фитотерапия Евгения Товстухи для человечества — один из немногих способов выжить и сохранить здоровье.*

Богдан Бенюк , Народный артист Украины, лауреат государственной премии им. Т.Г.Шевченко.

Когда нация, казалось бы, входит во мглу угасания, по не изученным и еще не познанным законам Космоса, Народ включает некие особенные резервы — и тогда являются миру Личности, благодаря которым начинается Возрождение этноса. Вспомним Григория Сковороду, Тараса Шевченко, Николая Гоголя. А перед этим сошлемся на француза Боплана, который с удивлением и восхищением утверждал, что все украинцы — «характерники» (чародеи).

Именно к этому крылу чародеев - будителей национального самосознания принадлежит и мой давний побратим Евгений Степанович Товстуха.

Он не только врач — он безгранично талантливый народовед, который лечит не только тело, а и Душу Человека, как говорили древние протославяне «врачует дух».

Евгений Товстуха энциклопедически посвящен в таинство царства растений, которое он всю свою жизнь изучает, подбирает и, главное, выращивает и заговаривает их людям на добро и здоровье. Знания его — высшего порядка, поскольку они освящены бессмертником народной песни, фольклора, обычаев и Правды, всеми цветами радуги, которые он чувствует не только взглядом, а и взвешивает и прикасается как художник.

Это благородное единение травы, слова (ибо Евгений Степанович еще и поэт!), глубинных слоев этноса, психологии индивидуума и тонкое чувство горних сфер придает его добротворческой деятельности той особой энергетики, которая преодолевает барьеры, недосягаемые нынешней официальной медициной.

Вот так Евгений Товстуха трудится на здоровье Украинской нации и всех добрых людей на земле, а это дается тем редчайшим личностям, которых Природа благословляет на бессмертие.*

Борис Олейник , Академик, поэт, Герой Украины.

Товстуха — это бренд украинской фитотерапии, который на мировой арене стоит в одном ряду с такими как китайская и тибетская медицины. Его научные достижения уровня наднационального, его знания дают каждому возможность почувствовать как универсальную силу природы, так и целебную энергию отдельного лекарственного растения.

Евгений Степанович является ученым такого масштаба, которого Время еще при жизни воздвигает на исторический пьедестал!

Пожелаем неутомимому целителю душ и тел долгих лет вдохновенной жизни и труда. Пусть созидает красноречивое добро Евгения Товстухи и утверждается его высшая идея здорового Человека.*

Богдан Ступка и Остап Ступка , Народные артисты Украины.

Около 30 лет тому назад я познакомился со скромным, но чрезвычайно эрудированным врачем из провинции. Он пришел ко мне с просьбой помочь открыть авторский фитоцентр в Яготине Киевской области. Впервые я встретился с человеком, который применил фитотерапию в практической медицине. Я согласился быть научным консультантом фитоцентра и способствовал его официальному открытию.

Констатирую, что на сегодня Евгений Степанович Товстуха имеет огромный научный и практический опыт лечения больных, а технология выращивания растений и изготовление из них лекарственных средств-это огромное приобретение украинской фитотерапии. Фитоцентр Товстухи является фактически украинским научно-исследовательским институтом по фитотерапии.*

Чекман Иван Сергеевич , Член-корреспондент НАН Украины и НАМНУ, Заслуженный деятель науки, лауреат Государственной премии, доктор медицинских наук, профессор.

В начале девяностых, еще во времена работы в институте им. Л.И.Медведя на должности главврача клиники и заведующего отделения диетологии и клинических исследований, я изучал и давал разрешение на производство и распространение в аптечной сети Украины фиточаев; ЛОН – лечебно-оздоровительный; набор (теперь НОН №1-12, новейший оздоровительный набор) по рецептам врача Товстухи.

Кроме того, я проводил клинические исследования в условиях клиники лечебно-оздоровительных бальзамов Евгения Товстухи, которые содержат лекарственные растения. Все пациенты, которым было предложено пройти экспериментальный курс лечения в стационаре по сравнению с контрольной группой (те, кто лечился общепринятыми препаратами), показали высокую динамику выздоровления, ни одного случая осложнений не наблюдалось. Показатели лабораторных исследований – общие анализы крови и мочи свидетельствовали о положительной роли применения бальзамов при лечении больных язвенной болезнью желудка, хронического заболевания печени и желчного пузыря.*

Карпенко Петр Александрович , Доктор медицинских наук, профессор КНТЭУ (Киевский Национальный торгово-экономический университет, кафедра технологий).