Степова замрія | 2005. К., о.
Замріли ластів’ята на світанку,
Звелася чарівниця у серпанку,
Озвалася веселками чудес –
З небес.
Підводяться, немов омана,
Привабні лестощі закоханого стану,
Що виплекались з правіків
Довершених
У любощах чуттів.
Коли та звідки,
І з якої ери?..
Прямують до мольберта
Юні сфери,
Щоб спалахнути на палітрі,
У космо-сонячному вітрі
Солодкою жагою променад
Та не земних,
Язичницьких принад.

Велике озеро Супій | 2004. К., о.
Красуне ніжна!..
Я горнуся,
Голублю словом
І … боюся.
Мовчу, хвилююсь
І дивлюся
У твої очі, –
Невимовно-пророчі!
Дива природи
І програма,
Мінорна
І мажорна гама,
Мій неповторний,
Дивний світ
І сонця чистого
Зеніт!..

Соняшники в серпанку | 2004. К., о

З років минулих, незабутніх… | 1958. K., o.
І вечір, і туман,
І очерет
Одяг жупан.
Зозулька лічить
На листках:
Ку-ку, ку-ку –
Кохає, не кохає.
Вечір, тиша
І туман, туман.
Зозулька
Загубила вже жупан.
А рахівниці –
Повісила
На гілочці синиці.
Коротка пауза …
Ні! … Вже зозуленька
Не знає
Чи доленька
Мене чекає?
Туман-серпанок, –
Зникає ранок.
Надходить день:
Кохає, не кохає -
Зозуленька не знає.
Тривала пауза.
Лише туман,
Обман, туман.
Ку-ку, ку-ку:
Чека розчарування
На віку.

Лелеча галактика | 2005. К., о.