Фитоцентр Евгения Товстухи
главная страница
медиа
книги
Книга Е. С. Товстухи "Энциклопедия здоровья", 2008
Медиа
Книга Е. С. Товстухи "Энциклопедия здоровья", 2008

Книга Коли нацiя, здається, уже входить у темiнь згасання, за не вивченими i ще не пiзнаними законами Космосу, народ вмикає якiсь особливi резерви, — i тодi являються свiтовi Особистостi, завдяки яким починається Вiдродження етносу. ЗгадаємоГригорiя Сковороду, Тараса Шевченка, Миколу Гоголя… А перед цим пошлемося на француза Боплана, котрий iз подивом i захопленням зазначав, що всi українцi — характерники!

 

Саме до цього крила характерникiв, будителiв нацiональної самосвiдомостi належить i мiй давнiй побратим Євген Степанович Товстуха…

 

Євген Товстуха — енциклопедично втаємничений у царство трав, котрi вiн усе життя вивчає, добирає i – головне – вирощуєзамовляє їх людям на добро та здоров’я. Знання його – вищого порядку, оскiльки воно освячене безсмертником народної пiснi, фольклору, звичаєвого права i правди. Оце шляхетне поєднання трави, слова (бо ж Євген Степанович ще й поет!), глибинних шарiв етносу, психологiї iндивiдуума i тонке вiдчуття музики горнiх сфер надають його добротворчiй дiяльностi тiєї особливої енергетики, яка долає бар’єри, недоступнi нинiшнiй офiцiйнiй медицинi.

 

Отже, Євген Товстуха працює на здоров’я Української нацiї i всiх добрих людей на землi. А це дається тим рiдкiсним Особистостям, яких Природа благословляє на безсмертя.

 

Борис Олiйник, академiк, письменник

 

 

 

 

Товстуха Євген Степанович

 

Лiкар-фiтотерапевт, член Нацiональної спiлки письменникiв України, народознавець, художник. (до 75-рiччя)

 

 

Товстуха Євген Степанович народився 7 жовтня 1934 року в с. Макiївцi Носiвського району Чернiгiвської областi. Закiнчив Київський медичний iнститут у 1959 р. Лiкарював в м. Гощi Рiвненської областi та м. Козельцi Чернiгiвської областi. Останнi сорок рокiв живе i працює лiкарем-фiтотерапевтом в м. Яготинi Київської областi. Загальний стаж лiкарської працi понад 50 рокiв. За пiвстолiття надав допомогу особисто понад 200 тисячам недужих. У 1986 р. лiкар практикував у зонi ЧАЕС i врятував десятки i сотнi вражених радiонуклiдами лiквiдаторiв аварiї. У 1992 р.було опублiковано його працю «Фiтотерапевтичнi засоби проти радiацiї».

 

В 1990 р. пiд егiдою НДІ фармакологiї i токсикологiї (тодiшнiй директор, провiдний учений фармаколог України професор Чекман І. С.) вперше у свiтовiй практицi (офiцiйно) Євген Еовстуха створює «Фiтоцентр» – амбулаторну установу для надання лiкувальної та профiлактичної допомоги хворим засобами лiкарських рослин.

 

Вагомим науковим потенцiалом та щоденною дiяльнiстю практичного лiкаря вчений переконливо доводить що фiтотерапiя належить до унiверсальних лiкувальних засобiв живої природи. Непересiчний вчений розглядає фiтотерапiю нашої землi (праукраїнцiв та українцiв) як етнiчний та спадкоємний нарiжний камiнь лiкувальних засобiв, що сягають джерел сивочолих тисячолiть вiд Трипiльської цивiлiзацiї, Черняхiвської культури, до Київської Русi i козацького ренесансу.

 

Ноосфера — сфера розуму Є. С. Товстухи, — органiчна i невiддiльна вiд iсторiї українського народу, народної фiтотерапiї i фiтоетнологiї здорового i самобутнього життя праукраїнцiв i українцiв, якi науковець фундаментально дослiджує i популяризує. Ним пiднятий загублений пласт високої наукової культури українцiв, реконструйовано понад 10 тисяч рецеФітотерапевт Євген Товстухаптiв, по-справжньому, з високою патрiотичною та новiтньою науковою гiднiстю, їх впроваджено в особисту лiкувальну практику лiкування ниркових захворювань, гепатитiв А, В, С, захворювань кровi, застудних недуг, обмiнних полiартритив, жiночої i чоловiчої неплiдностi тощо. Ним розроблено рецептуру 12 бiодобавок з вiтчизняних лiкарських рослин, якi були дослiдженi Інститутом екогiгiєни iм. Л. І. Медведя i затвердженi МОЗ здоров’я та узгодженi РТУ пiд грифом «Новiтнi оздоровнi набори». Запатентовано i дослiджено 6 лiкувально-оздоровних бальзамiвнапоїв на основi вiтчизняних цiлющих рослин. За останнi 15 рокiв автором запатентовано 25 лiкарських препаратiв, розроблено i проведено доклiнiчнi та клiнiчнi дослiдження 4-х фармстаттей: Уровiту, Гемостиму, Бронховiтолу І Гастроспастину.

 

Клiнiчнi дослiдження проводились на базi Інституту кардiологiї (проф. Вiкторов) та кафедри терапiї клiнiчної лiкарнi водникiв (проф. Свiнцицький) i показали високу лiкувальну ефективнiсть цих оригiнальних авторських фiтотерапевтичних препаратiв.

 

Численнi фiльми автора, виступи по радiо i у пресi, засвiдчують величезну його популярнiсть i прагнення людей спiлкуватись з ним як лiкарем, мудрецем, порадником молодих i лiтнiх. ЄвгенТовстуха щорiчно впроваджує високонауковий i рацiональний клiнiчний напрямок у лiкувально-профiлактичну дiяльнiсть лiкування i оздоровлення людини i її щастя, добра, свiтлих поривань у майбутнє.

 

Як клiнiцист i вчений Товстуха Є. С. вiдомий у країнах Європи, Азiї, Америки, СНД. Ефективнiсть його новiтнiх розробок створила йому авторитет свiтового спецiалiста в галузi української народної медицини i фiтотерапiї.

 

300-сторiнкова книга вiдгукiв про лiкаря i вдячнiсть недужих засвiдчує успiхи вченого у важливостi його щоденної, наполегливої i найнеобхiднiшої для людства працi.

 

Автор власним п’ятдесятирiчним лiкарським досвiдом, працею вченого i практичного лiкаря доводить, що українська традицiйна фiтотерапiя, фiтоетнологiя i народна медицина є унiверсальною, давньою i найсучаснiшою наукою вiдновлення здоров’я i продовження активного довголiття.

 

Є. С. Товстуха цiлiсний науковець, закоханий у рослинний свiт i людей. Вчений, письменник, поет, народознавець i художник. Без його величезних вiдкриттiв i досягнень була б збiднена широка i дивна iнтелектуальна, наукова i високодуховна українська сутнiсть, яку вiн, рятуючи тiло i душу, пiдносить до свiтових цивiлiзацiйних досягнень, пишається своєю наукою, працею i своїм нацiональним походженням.

 

Правила збирання, сушiння та зберiгання лiкарської рослинної сировини

 

Для того, щоб збирати лiкарськi рослини, потрiбно вмiти вiдрiзняти їх вiд схожих нелiкарських. Годиться знати, яка частина рослини має найбiльше активнодiючих речовин (листки, плоди, квiтки, насiння, бруньки, кора, коренi, кореневища, бульби).

 

Заготовляють лiкарську сировину тодi, коли вона мiстить найбiльшу кiлькiсть компонентiв. Листки i квiтки рослин збирають у сонячну тиху погоду, оскiльки вологi рослини довго сохнуть i можуть уражатися цвiльовими грибами. Висока вологiсть призводить до активiзацiї ферментiв i зводить нанiвець активнодiючi компоненти.

 

Квiтки збирають на початку цвiтiння рослин, листки – коли вони ще молодi, неогрубiлi i не враженi грибковими чи вiрусними хворобами.

 

Бруньки збирають у березнi-квiтнi, коли вони вже набубнявiли, але ще не почали розпускатися.

 

Плоди i насiння збирають повнiстю достиглi, коли в них найбiльше лiкувальних компонентiв.

 

Кореневища, бульби i коренi викопують у кiнцi вегетацiйного перiоду або напровеснi, коли в них нагромаджуються дiючi речовини. Коренi миють холодною водою i сушать.

 

Рослини, що мiстять леткi олiї, сушать при температурi повiтря до 30°С, а тi, в яких багато алкалоїдiв та глiкозидiв, – при температурi 5060°С. Для сушiння плодiв допускається температура 80-90°С. Коренi та кореневища висушують при температурi вiд 40 до 50°С.

 

Високоякiсною вважається така сировина, яка у процесi сушiння не змiнила нi запаху, нi зовнiшнього вигляду.

 

Лiкарську сировину зберiгають в паперових мiшках у сухих примiщеннях з оптимальним провiтрюванням. Термiн зберiгання окремих частин рослин неоднаковий. Листки i квiти можна зберiгати впродовж 1-2 рокiв, але краще не бiльше року. Кора, кореневища, бульби, коренi не втрачають лiкувальних властивостей 3-4 роки, бруньки близько 2 рокiв.

 

Термiни зберiгання офiцинальної сировини визначаються ТУ, Державними стандартами i фармакопейними статтями.

 

Заготовлячи лiкарську сировину, потрiбно поводитись з рослинами обачно, не допускати повного винищення як на окремих дiлянках, так i у регiонах.

 

Переслiдування “прибутковостi” при заготiвлi лiкарських рослин завдає вiдтворенню видiв непоправної шкоди. Зараз, коли дедалi менше лишається заповiдних лукiв, узлiсь, водойм, нерозораних дiлянок та крутоярiв, неосушених драговин i торфовищ, потрiбно бути дуже пильним при заготiвлi цiлющих рослин, особливо таких, як первоцвiт i горицвiт весняний, зозулинцi, валерiана лiкарська, синюха блакитна, алтея лiкарська, родовик лiкарський, перстач бiлий. Пiд час збирання багаторiчних рослин необхiдно залишати найкращi стебла для природного вiдтворення. Годиться зiзнатися, що заготiвля лiкарських рослин – справа тяжка, копiтка, складна i … поетична. Людинi, позбавленiй високих духовних iдеалiв, сухiй, черствiй, корисливiй, яка не розумiє вiчної краси неповторного зеленого дива землi, не варто займатися цiєю важливою i, по сутi, природоохоронною справою. Сучасна наука називає зелений свiт фiтосферою. Без фiтосфери неможливi життя будь-якої iстоти на землi, надбання цивiлiзацiй, розвиток мистецтва. Поетичнi картини природи завжди надихали художникiв, композиторiв, майстрiв слова на створення справжнiх мистецьких шедеврiв, що ними захоплюється весь свiт.

 

Автор, у своїй повсякденнiй працi (використання цiлющих рослин для лiкувальної мети), нiколи не завдавав шкоди регiональним видам i запасам останнiх. Фiтоцентром придбано три городи та створиено заповiдник (4 га) рiльних угiдь, де лiкарями посiяно i посаджено понад 20 видiв рiдкiсних рослин, якi зникають у природi, або їх залишилася надто мала кiлькiсть: горицвiт весняний, первоцвiт весняний, материнка звичайна, медунка лiкарська, алтея лiкарська, пiдмаренник справжнiй, парило звичайне, спаржа лiкарська, оман високий, родовик лiкарський, синюха блакитна, хамерiон вузьколистий тощо. Окрiм того, автор вiдновлює природнi запаси названих рослин в Київськiй, Чернiгiвськiй та Черкаськiй областях, де наявнi оптимальнi природнi умови: драговини, яри, заплави, старицi.

 

Лише бережливе, дбайливе ставлення до природи взагалi, i наших зелених друзiв зокрема, розумне, доцiльне використання рослин для потреб людини, забезпечать збереження екологiчної стiйкостi рослинного свiту.

 

Цiлющi рослини вiд «А» до «Я»

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

1. Абрикос звичайний — Armeniaca vulgaris Lam.

 

Родина розовi — Rosaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Листопадне дерево. Листки черговi, широкi, яйцеподiбноокруглi, при основi серцеподiбнi, цiлiснi, нерiвнопилчастi. Квiтки п’ятипелюстковi, бiлi або рожевi, самотнi, iнодi по двi в листкових пазухах. Плiд — соковито-м’ясиста кiстянка, оранжева чи жовтувата з оксамитовоопушеною поверхнею. Цвiте у квiтнi — травнi. Плоди достигають у червнi — липнi — серпнi. Поширений абрикос звичайний у пiвденних регiонах, але iнодi добре росте в Лiсостепу i навiть на Полiссi.

 

Застосування. В українськiй народнiй медицинi плоди абрикосу застосовують при анацидних, гiпацидних та атрофiчних гастритах, серцево-судинних захворюваннях, зокрема при серцевiй недостатностi, загальному атеросклерозi, коронарнiй недостатностi, запальних недугах верхнiх дихальних шляхiв.

 

Ми використовуємо сушенi плоди абрикосу звичайного для лiкування серцево-судинної недостатностi, поєднуючи останнi з плодами глоду колючого, кореневищами та коренями валерiани лiкарської та синюхи блакитної, квiтучими верхiвками вересу звичайного у спiввiдношеннi 4:2:1:1:2. Беруть столову ложку подрiбненої сумiшi рослин, заливають склянкою води (200 мл), кип’ятять на малому вогнi 10 хв., настоюють 2 години. Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Курси лiкування — по 1—1,5 мiсяця щоквартально.

 

Для лiкування анацидних, гiпацидних та атрофiчних гастритiв використовуємо камедь i плоди рослини, поєднуючи їх iз квiтками та листками алтеї лiкарської, коренями ехiнацеї пурпурової, коренями з кореневищами синюхи блакитної та травою собачої кропиви серцевої у спiввiдношеннi 1:2:4:3:1:2. Беруть 1 столову ложку подрiбнених компонентiв, заливають склянкою води (200 мл), кип’ятять на малому вогнi 10 хв., настоюють 4 години. Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Курси лiкування по 1—1,5 мiсяця щоквартально упродовж 1,5—2 рокiв.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

2. Авран лiкарський — Gratiola officinalis L.

 

Родина ранниковi — Scrophulariaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Багаторiчна трав’яниста рослина близько 20 см заввишки. Стебло пряме, червонясто-фiолетове бiля основи, на верхiвцi чотиригранне. Листки сидячi, супротивнi, ланцетнi, крапчасто-залозистi. Нижнi — тупi, близькi до цiлокраїх. Стебловi листки — пилчастi, гострi. Квiтки пазушнi, самотнi, двостатевi, неправильнi, бiлого кольору. Плiд — коробочка. Цвiте рослина у червнi — вереснi. Поширений авран лiкарський по всiй Українi. Росте на вологих луках, по берегах рiчок, пасовищах.

 

Застосування. В українськiй народнiй медицинi авран лiкарський має давнє застосування як серцевий засiб, для лiкування порушень кровообiгу, власне, серцевої декомпенсацiї; при миготливiй аритмiї, гострiй та хронiчнiй серцево-судиннiй недостатностi. Препарати аврану лiкарського протипоказанi при глибокому атеросклерозi, а також ендокардитi зi схильнiстю до емболiй.

 

При порушеннi серцевого ритму ми поєднуємо препарати аврану лiкарського з квiтками та листками глоду колючого, травою собачої кропиви серцевої, травою деревiю звичайного у спiввiдношеннi 0,5:3:2:1. Беруть столову ложку подрiбненої сировини, заливають склянкою окропу (200 мл), настоюють 30 хв. Вживають по 1 столовiй ложцi 2-3 рази на добу за пiвгодини до їди.

 

При хронiчнiй серцево-судиннiй недостатностi i серцевiй декомпенсацiї поєднуємо препарати аврану лiкарського з травою собачої кропиви серцевої, квiтковими кошиками цмину пiскового, листками та квiтками барбарису звичайного, стовпчиками та приймочками кукурудзи звичайної у спiввiдношеннi 0,5:2:4:2:4. Беруть 1 столову ложку подрiбненої сумiшi рослин, заливають склянкою окропу, настоюють 30 хв. Вживають по 2 столовi ложки 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Годиться пам’ятати, що авран лiкарський рослина отруйна i вживати його необхiдно лише при ретельному i щоденному наглядi лiкаря. Найоптимальнiше його вживати не бiльше 2-3 тижнiв щоквартально.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

3. Агава американська – Agave americana L.

 

Родина агавовi — Agaveaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Багаторiчна трав’яниста рослина. Стебло бiля основи коротке, оточене розеткою видовжених м’ясистих листкiв. Квiтки двостатевi, зеленаво-жовтi. Цвiте рослина на 15-30 роцi життя. Росте в Пiвденнiй Америцi. В Українi культивують на пiвденному узбережжi Чорного моря, ботанiчних садах та як хатню рослину.

 

Застосування. Сiк та висушенi листки у народнiй медицинi використовують для лiкування запальних недуг верхнiх дихальних шляхiв, захворювань периферiйної нервової системи, а також для лiкування юнацьких вугрiв, фурункулiв, карбункулiв, уражень герпетичним вiрусом.

 

Ми поєднуємо свiжий сiк агави американської з настойками тополi чорної, берези бородавчастої, коренями з кореневищами родовика лiкарського у спiввiдношеннi 1:2:2:3. Для лiкування запальних захворювань верхнiх дихальних шляхiв вживають композицiю по 30—40 крапель на ложцi води 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Полощуть ротову порожнину при ангiнах, пародонтозi, кровотечах пiсля видалення мигдаликiв та екстракцiї зубiв. Роблять iнгаляцiї при аденовiрусних iнфекцiях. Обробляють свiжi i задавненi рани; роблять примочки по 3-4 рази на добу при опiках, гноячкових захворюваннях шкiри, фурункулах, карбункулах, ураженнях герпетичним вiрусом, демодексом, а також при плекситах, радикулiтах, невритах тощо.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

4. Агалик-трава гiрська – Jasione montana L.

 

Родина дзвониковi — Campanulaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Дворiчна трав’яниста рослина. Стебло прямостояче, просте або розгалужене, 15-100 см заввишки. Листки черговi, цiлiснi. Нижнi — видовженоклиноподiбнi, виїмчастi. Верхнi — лiнiйнодовгастi, тупi. Квiтки двостатевi, правильнi, блакитнi, зiбранi густими верхiвковими голiвками. Плiд — коробочки. Цвiте рослина у червнi-серпнi-вереснi.

 

Поширена агалик-трава у лiсових та лiсостепових регiонах. Найбiльше — на Полiссi.

 

Застосування. Препарати агалик-трави в українськiй народнiй медицинi застосовують при цукровому дiабетi, кровотечах, вiд кольок у травному трактi. Беруть столову ложку сировини, заливають склянкою окропу, настоюють 30 хв. Вживають по столовiй ложцi 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди.

 

Ми поєднуємо препарати рослини з травою вересу звичайного, споришу звичайного, м’яти перцевої, листками та квiтками алтеї лiкарської у спiввiдношеннi 2:4:2:1:4. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають 400 мл окропу, настоюють 4 години. Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Настоєм лiкують цукровий дiабет, запальнi недуги сечостатевої системи, обмiннi полiартрити, анациднi гастрити, матковi, шлунковi, кишковi, гемороїдальнi кровотечi; запальнi недуги верхнiх дихальних шляхiв та ротової порожнини. При кровотечах вживають настiй охолодженим. Настоєм лiкують також ангiни, втрати голосу, сезоннi катари, аденовiруснi недуги.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

5. Аґрус вiдхилений, звичайний – Grossularia reclinata (L.) Mill.

 

Родина аґрусових — Grossulariaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Багаторiчна кущова рослина, яка досягає iнодi 150 см заввишки. Пагони колючi. Поширений по всiй Українi. Плоди — несправжнi ягоди. Видовженi чи округлi; бiлого, рожевого, червоного i навiть чорного кольору.

 

Застосування. Плоди аґрусу звичайного застосовують в українськiй народнiй медицинi як вiтамiнний, сечогiнний та жовчогiнний засiб, при гiпертонiї та гiпертензiї, хронiчних закрепах, ожирiннi.

 

Для лiкування гiпертонiї використовуємо сушенi плоди аґрусу звичайного у поєднаннi з плодами глоду, барбарису, шипшини коричної у спiввiдношеннi 2:3:1:2. Беруть 2 столовi ложки подрiбнених плодiв, заливають склянкою води (200 мл), кип’ятять на малому вогнi 10 хв., настоюють 4 години. Вживають цей вiдвар по 50—100 мл 2-3 рази на добу за пiвгодини до їди при загальному атеросклерозi, церебро- та кардiосклерозi, капiляротоксикозах, шлункових, кишкових, маткових та гемороїдальних кровотечах; кровотечах пiсля екстракцiї зубiв та видалення мигдаликiв.

 

Для лiкування хронiчних закрепiв ми поєднуємо плоди аґрусу звичайного з коренями цикорiю, кореневищами пирiю повзучого, травою сiдача коноплевого та материнки звичайної у спiввiдношеннi 2:4:2:1:2. Беруть 2 столовi ложки подрiбненої сумiшi, заливають склянкою води (200 мл), кип’ятять на малому вогнi 5 хв., настоюють 4 години. Вживають по 150 мл за 1,5 години до їди i перед сном. Курси лiкування 2-3 тижнi до нормалiзацiї перистальтики кишечника, власне, до щоденних випорожнень. Кожна особа, схильна до хронiчних закрепiв, сама, iндивiдуально, визначає кiлькiсть (2-3-4 рази) прийомiв вiдвару на добу по 50-100-150 мл.

 

Для лiкування ожирiння ми використовуємо плоди аґрусу звичайного разом зi стовпчиками та приймочками кукурудзи звичайної, коренями з кореневищами синюхи блакитної, коренями кульбаби лiкарської, травою парила звичайного у спiввiдношеннi 1:3:1:2:1.

 

Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають склянкою води (200 мл), кип’ятять 10 хв., настоюють 2 години. Вживають по 50 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Курси лiкування 1—1,5 мiсяця щоквартально, упродовж 1,5-2 рокiв. Протипоказано вживати препарати з аMрусу звичайного при виразковiй недузi шлунку та дванадцятипалої кишки, ентероколiтах, колiтах, схильнiстю до проносiв.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

6. Аїр тростиновий (лепеха звичайна) – Acorus calanus L.

 

Родина ароїднi — Araceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Досить поширена i популярна в народi багаторiчна трав’яниста рослина, яка досягає висоти вiд 50 см до 1,2 м. Кореневище товсте, довге, iнодi до 50 см i бiльше, губчасте, з приємним запахом, на смак пекуче. Листки мечоподiбнi, загостренi, м’ясистi. В умовах України насiння не дає, зате досить iнтенсивно розмножується вегетативно. Квiтки дрiбнi, зеленкувато-жовтi.

 

Застосування. Летку аїрну олiю та порошок кореня рослини визнано науковою медициною як засоби успiшного лiкування гастриту iз зниженою та пiдвищеною кислотнiстю шлункового соку, а також як жовчогiнний засiб, що посилює скорочення жовчного мiхура.

 

У народнiй медицинi вiдвар кореневищ аїру використовують при шлункових захворюваннях, печiї, метеоризмi, нульовiй кислотностi шлункового соку, як засiб, що пiдвищує тонус у похилому вiцi i для посилення статевої активностi.

 

Наявнiсть фiтонцидiв та евгенолу вказує на те, що корiнь аїру тростинового є антибактерiйним засобом i його можна застосовувати для полоскання ротової порожнини при ангiнi, запаленнi ясен, промивання гнiйних ран i компресiв на ураженi мiсця. Препарати аїру посилюють статеву активнiсть.

 

Вiдвар кореневищ рослини готують з розрахунку 1 столова ложка на 1 склянку води (200 мл). Кип’ятять упродовж 15 хв., а потiм вiдвар настоюють 15 хв., часто помiшуючи дерев’яною паличкою для полiпшення екстракцiї.

 

Ми одержуємо позитивнi наслiдки лiкування препаратами аїру хворих на гiпo- та анацидний гастрити, а також на гепатохолецестит i спастичний колiт. Змiшуємо подрiбненi кореневища аїру, гравiлату мiського та цикорiю дикого у спiввiдношеннi 1:1:1. Беремо 1 столову ложку цiєї сумiшi на склянку води, кип’ятимо 10 хв. та настоюємо 15 хв. Хворi вживають вiдвар цiєї сумiшi, як i попереднiй вiдвар, по 50-100 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди. При стоматитi ним полощуть ротову порожнину. Вiдвар полегшує стан при ревматоїдних та обмiнних полiартритах, подагрi, мiкробному ураженнi шкiри, трофiчних виразках.

 

Для змiцнення волосся i як засiб проти лупи використовують сумiшi: кореневищ аїру, бруньок тополi чорної i трави материнки звичайної у спiввiдношеннi 1:2:2. Беруть 4 столовi ложки сумiшi на 1 л води, кип’ятять 10 хв. i настоюють 1год. Пiсля звичайного миття голови полощуть волосся вiдваром i не витирають. Такi процедури належить робити не менше 2-3 разiв упродовж тижня.

 

При анацидному гастритi добрi наслiдки дають сумiшi, якi наводимо нижче: кореневища аїру тростинового, трава материнки звичайної, трава деревiю звичайного, бобiвника трилистого, насiння льону у спiввiдношеннi 1:2:0,5:1:1. Беруть 1 столову ложку сумiшi, заливають склянкою води (200 мл), доводять до кипiння, збовтують 10—15 хв., настоюють 1 годину, процiджують через кiлька шарiв марлi. Вживають по 100 мл 3 рази на день за 30 хв. до їди.

 

Доцiльно чергувати по два-три тижнi попередньої сумiшi з наведеною нижче: кореневища аїру тростинового, листки кропиви дводомної, коренi кульбаби лiкарської, листки м’яти перцевої, листки подорожника великого, стебла чаполочi запашної, квiтки та листки алтеї лiкарської, квiтки нагiдок лiкарських, трави собачої кропиви серцевої у спiввiдношеннi 1:2:1:1:2:0,5:1:1:1. Беруть 1 столову ложку сумiшi, заливають склянкою окропу (200 мл), настоюють 4 години. Вживають по 100 мл 3 рази на день за 1 год. до їди. При гiпацидному та анацидному гастритi обов’язкове споживання яловичої печiнки по 50—100 г 23 рази на тиждень або пiдшкiрнi чи внутрiшньом’язовi iн’єкцiї 0,05 % розчину цiанокобаламiну по 1 мл 2-3 рази на тиждень до нормалiзацiї еритропоезу.

 

Для посилення статевої активностi бажано вживати таку сумiш: кореневища аїру тростинового, траву талабану польового, квiтучi стебла еспарцету пiщаного, траву собачої кропиви серцевої, листки лимонника китайського у спiввiдношеннi 1:2:1:1:0,5.

 

Беруть 1 столову ложку сумiшi, заливають склянкою окропу (200 мл), настоюють 4 години. Вживають по 100 мл 3 рази на добу за 1 год. до їди. Цей настiй значно пiдвищує тонус органiзму, знiмає м’язову iнертнiсть, додає силу i бадьорить.

 

Для лiкування захворювань жовчного мiхура, i особливо холелiтiазу, використовуємо кореневища аїру тростинового у поєднаннi з кошиками цмину пiскового, верхiвками м’яти перцевої, травою материнки звичайної, стовпчиками з приймочками кукурудзи звичайної, травою собачої кропиви серцевої у спiввiдношеннi 1:2:1:0,5:1:1. Беруть 1 столову ложку сумiшi, заливають склянкою окропу (200 мл), настоюють 30 хв. Вживають по 100 мл 3 рази на добу через 2 год пiсля їди. Курс лiкування 3-4 тижнi. В кiнцi 4-го тижня бажано пити ранком i пiсля обiду по 25—50 мл соняшникової олiї.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

7. Айва довгаста – Cydonia oblonga Mill.

 

Родина розовi — Rosaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Невелике квiткове дерево. Поширене по всiй Українi. Походить з Кавказу та Середньої Азiї.

 

Молодi пагони шерстисто-повстистi. Листки короткочерешковi, яйцеподiбнi або овальнi. Темно-зеленi. Зiсподу сiрувато-повстистi. Квiтки великi, двостатевi, 5-пелюстковi, бiлi або блiдорожевi, самотнi, на кiнцях бокових гiлочок. На смак плоди терпкi, кислосолодкi. Цвiте рослина у травнi — червнi.

 

Застосування. Плоди айви довгастої виявляють в’яжучу, кровоспинну, сечогiнну та антисептичну дiю. В народнiй медицинi українцiв їх використовують для лiкування недуг травного тракту, сечостатевої, серцево-судинної систем, а також при недугах печiнки, дихальних шляхiв, гастритiв зi зниженою та пiдвищеною кислотнiстю шлункового соку та для зупинки маткових, шлункових та гемороїдальних кровотеч.

 

Ми використовуємо сушенi плоди рослини для лiкування пiєлонефритiв, уретритiв, циститiв у поєднаннi з травою вересу звичайного, пiдмаренника справжнього, материнки звичайної у спiввiдношеннi 2:4:2:2. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають 400 мл окропу, настоюють 4 години. Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди.

 

Для лiкування недуг серцево-судинної системи поєднуємо сушенi плоди айви довгастої з травою собачої кропиви серцевої, квiтками та листками глоду колючого, травою м’яти перцевої та коренями з кореневищами синюхи блакитної у спiввiдношеннi 2:1:2:1:1. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають 400 мл води, кип’ятять на малому вогнi 5 хв., настоюють 4 години. Вживають по 50 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди.

 

Для зупинки маткових, шлункових, гемороїдальних кровотеч, стимуляцiї тромбоцитiв поєднуємо сушенi плоди айви довгастої з коренями та кореневищами родовика лiкарського, травою еспарцету пiщаного, квiтками та листками барбарису звичайного, листками кропиви дводомної, травою деревiю звичайного у спiввiдношеннi 2:4:4:2:1:2. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають 400 мл води, кип’ятять на малому вогнi 5 хв., настоюють 4 години. Вживають по 50-100-150 мл 45 разiв на добу через 2 години пiсля їди. Вiдвар вживають охолодженим. При тромбоцитопенiї курси лiкування 4-8 мiсяцiв, зi щомiсячними перервами на 5-7 дiб.

 

Для лiкування запальних недуг верхнiх дихальних шляхiв, сечостатевих органiв, недуг шкiри, при втратi голосу, недугах ротової порожнини поєднуємо насiння айви довгастої з травою вересу звичайного, листками подорожника великого, травою пiдмаренника справжнього, плодами шипшини коричної, листками пiдбiлу звичайного, насiнням вiвса посiвного у спiввiдношеннi 4:2:1:2:2:4:4. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають 400 мл води, кип’ятять на малому вогнi 5 хв., настоюють 4 години. Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Вiдваром полощуть ротову порожнину та горло упродовж 2-4 хв. Для спринцювання пiхви при бiлях, вагiнiтах та грибкових ураженнях вiдвар фiльтрують. Спринцювання проводять 1-2 рази на добу упродовж 1,5-3 тижнiв.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

8. Айстра степова — Aster amellus L.

 

Родина айстровi (складноцвiтi) — Asteraceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Невеличка (25-60 см заввишки) багаторiчна трав’яниста рослина. Стебло прямостояче, у суцвiттi — розгалужене. Листки черговi, сидячi, елiптичнi або лопатоподiбнi. Квiтки зiбранi в кошики. Крайовi квiтки — свiтло- або темно-блакитнi, серединнi — жовтi. Цвiте рослина в серпнi-вереснi аж до жовтневого похолодання. Поширена у лiсових та лiсостепових регiонах, на схилах, кам’янистих та вапнякових мiсцях, сухих толоках, пагорбах. На Чернiгiвщинi та Київщинi досить улюблена декоративна (небесно-земна — блакитно-жовта) рослина, яку садять коренями, викопуючи на природних мiсцях.

 

Магiчна рослина прадавнiх легенд. Уособлює блакить неба i золоте збiжжя землi. Виступає правiчним символом орiя-землероба, як прапор сонячного народу i нерозривного єднання святого неба i святої землi.

 

Застосування. Прадавнi автохтони України використовували рослину як оберiг вiд злих духiв, а також для лiкування гострих та хронiчних захворювань ротової порожнини, горла, дихальних шляхiв.

 

Ми поєднуємо суцвiття айстри степової з коренями алтеї лiкарської, листками пiдбiлу звичайного, листками берези бородавчастої, з травою чебрецю звичайного у спiввiдношеннi 2:1:3:1:1. Беруть столову ложку подрiбненої сумiшi, заливають склянкою окропу (200 мл), настоюють 4 години. Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Настоєм полощуть ротову порожнину та горло упродовж 2-5 хвилин. Вживають всередину при втратi голосу, хрипотi, аденовiрусних iнфекцiях, стоматитах, гiнгiвiтах, ангiнах, кровотечах з ясен.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

9. Актинiдiя коломiкта — Actinidia colomicta Мax.

 

Родина актинiдiєвi — Actinidiaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Актинiдiя коломiкта — лiаноподiбний кущ, який досягає iнодi 25— 30 см висоти. Пагони червоночорнi. Листки черговi, цiлiснi, овальнi, iз серцеподiбною основою, iнодi витягнутi, двiчiтонкогостропилчастi. Квiтки правильнi, п’ятипелюстковi, бiлi, iнодi з рожевуватим вiдтiнком та приємним запахом. Плiд — зелена ягода, елiптичної форми, запашна i приємна на смак. Цвiте рослина в липнi, плоди достигають у серпнi — вереснi.

 

У природних умовах актинiдiя коломiкта росте в помiрних широтах Схiдної Азiї, Індокитаю, Японiї. Добре пiддається культурному розведенню, зокрема в Українi. Садiвники-аматори та окремi господарства успiшно вирощують цю цiнну вiтамiнну рослину.

 

Застосування. Плоди актинiдiї використовуються в народнiй медицинi при маткових, шлункових та кишкових кровотечах, атонiях кишечника, а також при гiпо- та авiтамiнозах, захворюваннях суглобiв, легеневих кровотечах.

 

Беруть столову ложку сушених плодiв на склянку води, кип’ятять на малому вогнi 10 хв., настоюють годину. Вживають по 50—100 мл 3 рази на добу, за 30 хв. до їди.

 

Ми поєднуємо плоди актинiдiї для лiкування спастичних закрепiв iз такими рослинами: кореневищами пирiю повзучого, коренями цикорiю дикого, плодами бузини чорної у спiввiдношеннi 2:2:1:0,5.

 

Беруть столову ложку сумiшi, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогнi 10 хв., настоюють годину. Вживають по 40, 50, 100, 150 мл залежно вiд нормалiзацiї перистальтики кишечника 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

 

Надiйнi наслiдки дають плоди актинiдiї коломiкта при лiкуваннi шлункових, маткових та кишкових кровотеч у поєднаннi з коренями та кореневищами родовика лiкарського, трави еспарцету пiщаного у спiввiдношеннi 1:2:1. Беруть столову ложку сумiшi на 2 склянки води, кип’ятять на малому вогнi 10 хв., потiм додають столову ложку у рiвному спiввiдношеннi листкiв кропиви дводомної, стовпчикiв з приймочками кукурдзи i трави грицикiв. Настоюють 30 хв. Вживають по 50—100 мл холодним 5-6 разiв на добу за 30 хв. до їди. Холодним розчином полощуть горло при кровотечах пiсля тонзилектомiї, вживають всередину при пневмонiях, бронхiтi, кашлюцi.

 

Показане вживання цього вiдвару-настойки при анемiях, капiляротоксикозах, кровоточивостi ясен взимку i ранньої весни, коли пересiчна їжа надто бiдна на аскорбiнову кислоту. Вживають по 50—100 мл 3 рази на день за 30 хв. до їди упродовж 3-4 тижнiв.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

10. Алое деревоподiбне – Aloe arborescens Mill.

 

Родина лiлiйнi — Liliaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Алое — багаторiчна рослина, що у природних умовах росте в напiвпустелях Пiвденної та Схiдної Африки i досягає висоти 150 см. У нашiй країнi — це поширена i популярна кiмнатна та оранжерейна рослина. Вирощується як однорiчна культура на Чорноморському узбережжi. Стовбур рослини короткий, листки м’ясистi, довгасто-мечоподiбнi, з колючками на краях. Цвiте в зимовi мiсяцi, але не щорiчно, випускає своєрiдне гроно жовтих або жовтогарячих квiток.

 

Застосування. Рослина знайшла застосування i у науковiй, i в народнiй медицинi. Як зовнiшнiй засiб використовується в схiдних країнах упродовж кiлькох тисячолiть (лiкування опiкiв, виразок, ран).

 

У науковiй медицинi застосовується екстракт алое для iн’єкцiй. Його застосовують при захворюваннях очей, ядусi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, епiлепсiї, запальних захворюваннях жiночої статевої сфери.

 

Свiжий консервований сiк призначають при тих же хворобах, що й екстракт: дорослим — по чайнiй ложцi 3 рази на добу за 30 хв. до їди. Курс лiкування — 1—1,5 мiсяця, його повторюють 3-4 рази на рiк.

 

Протипоказаннями для застосування препаратiв алое можуть бути: гiпертонiчна недуга, тяжкi серцево-судиннi захворювання, вагiтнiсть, гострi порушення функцiї травного каналу, нефрозонефрити.

 

Свiжий сiк i потовченi листки прикладають до трофiчних виразок, свiжих i задавнених ран, екзем, опiкiв, вiдморожених мiсць. Потовченими листками виводять давнi мозолi, прикладаючи їх щоденно упродовж 5-14 дiб. Сiк алое вживають при гастритi зi зниженою секрецiєю шлунка по 1-2 чайнi ложки за 30 хв. до їди. Курс лiкування тривалий. Крiм того, сiк алое вживають як бактерицидний засiб, що дiє на збудникiв дифтерiї i черевного тифу, а також як жовчогiнний засiб при захворюваннi печiнки, атонiчних закрепах, ожирiннi.

 

Ми застосовуємо сiк алое як жовчогiнний засiб, поєднуючи його зi спиртовими настойками гравiлату мiського та цикорiю. Беремо 2 частини соку алое i додаємо 4 частини настойки коренiв iз кореневищами гравiлату мiського та 4 частини настойки коренiв цикорiю дикого або культивованого. Вживають композицiю по 40 крапель 3 рази на добу через 2 години пiсля їди. Курс лiкування 3-4 тижнi. Щоквартально курси повторюють.

 

Для лiкування пролежнiв, гнiйних ран, опiкiв ми успiшно застосовуємо сiк алое у поєднаннi з настойкою бруньок тополi чорної та родовика лiкарського. Беремо 1 частину соку алое i додаємо 4 частини настойки бруньок тополi чорної та 2 частини настойки коренiв iз кореневищами родовика лiкарского. Два рази на день роблять примочки до дiлянок з пролежнями, зрошують дiлянки опiкiв, промивають норицi. Як високоефективний бактерицидний засiб ця композицiя дозволяє лiкувати опiки вiдкритим способом.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

11. Алтея лiкарська – Althaea officinalis L.

 

Родина мальвовi — Malvaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Алтея лiкарська — багаторiчна трав’яниста рослина. Стебло пряме, 1—1,8 м заввишки, малогiллясте. Квiтки бiло-рожевi, п’ятипелюстковi, тичинки фiолетовi, численнi. Листки черговi, черешковi, сiруватозеленi, з зубчастими краями. Верхнi листки — трилопатевi, нижнi — п’ятилопатевi. Коренi могутнi, жовто-бурi або жовтi. Цвiте рослина в кiнцi лiта. Насiння достигає в серпнi — вереснi. Найкращi сходи дає при посiвi навеснi. Часто культивують її на городах i в садах. Популярна рослина в народнiй медицинi.

 

Застосування. Здавна коренi, листки та квiтки алтеї застосовують як протизапальний i вiдхаркувальний засiб при бронхiтi, катарi верхнiх дихальних шляхiв, трахеїтi, фарингiтi, хворобах слизової оболонки рота, мигдаликiв. Як в’яжучий засiб рослину вживають при недугах травного каналу (виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, гастритах, колiтах). Застосовують алтею для лiкування ерозiї шийки матки. Як зовнiшнiй засiб при екземах, трофiчних виразках, тромбофлебiтi, варикозному розширеннi вен використовують сумiш коренiв цикорiю дикого, медунки лiкарської, гравiлату мiського, вовчуга польового у спiввiдношеннi 2:2:1:1. Беруть 3 столовi ложки цiєї сумiшi на 2 склянки води, кип’ятять 10 хв., додають столову ложку кореня алтеї i настоюють вiдвар не менше 6 годин. Вiдваром змочують марлю, складену у кiлька шарiв, i прикладають до уражених дiлянок на всю нiч.

 

Дiючою основою естрагованих слизiв алтеї лiкарської є глюкоза, арабiноза, ксилоза, уроновi кислоти, що з водою утворюють так званi буфернi розчини. Як колоїднi сполуки слизи обволiкають слизовi оболонки, ураженi хроботворними мiкробами поверхнi тiла, i цим захищають їх вiд згубної дiї отрут чи iнших шкiдливих агентiв. Вони перешкоджають швидкому всмоктуванню токсинiв, а також подовжують дiю лiкувальних сполук.

 

Готують настiй листкiв та квiток алтеї. На склянку окропу беруть 2 столовi ложки листкiв та квiток, настоюють понад 6 годин. Настiй кореня роблять так: столову ложку подрiбненого кореня заливають склянкою окропу i настоюють не менше 8 год. Вживають по 100 мл 3 рази упродовж доби за 30 хв. до їди.

 

При лiкуваннi запальних захворювань верхнiх дихальних шляхiв, для стимуляцiї iмунної системи, а також для зв’язування i виведення радiонуклiдiв iз кишечника ми застосовуємо такi сумiшi: квiтки гречки посiвної, крайовi квiтки соняшника, плоди шипшини, коренi цикорiю дикого, траву вересу звичайного, траву мелiси лiкарської у спiввiдношеннi 2:2:2:1:1:2. Беруть столову ложку сумiшi на склянку води, кип’ятять на малому вогнi 5 хв., потiм додають столову ложку коренiв алтеї лiкарської i настоюють 4 год. Вживають по 100 мл 3 рази на добу за 1,5 год. до їди i 4-й раз перед сном.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

12. Аморфа кущова – Amorpha fruticosa L.

 

Родина бобовi — Leguminosae (Fabaceae)

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Своєрiдна кущова рослина, яка досягає 3 м заввишки. Гiлочки тоненькi, вкритi бурою або темно-сiрою корою. Листки черговi, непарноперистi з 8-12 парами овальних, продовгувато-елiптичних або майже ланцетних листочкiв. Бiчнi листочки зверху зеленi, зiсподу — сiруватозеленi. Квiтки дрiбнi, майже сидячi, зiбранi в густi видовженi верхiвковi китицi. Вiночок темночервонуватофiолетовий. Плiд — одно- або двоосiбний бiб. Цвiте аморфа у травнi — червнi. Походить рослина з Пiвнiчної Америки. В Українi поширена в парках та лiсосмугах. Особливо добре росте на Пiвднi.

 

Застосування. Препарати аморфи кущової застосовуються в народнiй медицинi при неврозах серця i шлунку, вегетосудиннiй дистонiї, пароксизмальнiй нейрогеннiй тахiкардiї. Ми застосовуємо її досить успiшно для лiкування спазмофiлiї, епiлепсiї та паркiнсонiзму. Беруть столову ложку листкiв, молодих гiлочок, а також насiння, заливають склянкою окропу (насiння кип’ятять 10 хв), настоюють 10 хв. Вживають по 50 мл 3 рази на день за пiвгодини до їди.

 

Для лiкування вегетосудинної дистонiї ми поєднуємо листки аморфи кущової з квiтками глоду колючого, кореневищами та коренями валерiани лiкарської, травою собачої кропиви серцевої, травою материнки звичайної, шишками хмелю, травою вересу звичайного у спiввiдношеннi 2:4:2:4:2:4:2. Беремо 2 столовi ложки сумiшi, заливаємо склянкою окропу (200 мл), настоюємо 30 хв. Вживають настiй по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

 

Для лiкування епiлепсiї, спазмофiлiї, паркiнсонiзму використовуємо насiння аморфи у поєднаннi з коренями цикорiю дикого, кореневищами та коренями синюхи блакитної, плодами глоду колючого, травою мелiси лiкарської, м’яти перцевої, материнки звичайної, собачої кропиви серцевої, шишками хмелю у спiввiдношеннi

 

2:4:4:4:2:2:6:2:2. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають склянкою води (200 мл), кип’ятять на малому вогнi 10 хв., настоюють годину. Дiтям до двох рокiв життя при епiлепсiї та спазмофiлiї дають пити по 10 крапель 3 рази на день. Дорослим — по 50 мл 3 рази на день i 4-й раз перед сном. Курс лiкування епiлепсiї i хвороби Паркiнсона 2,5-3 роки.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

13. Анiс звичайний – Anisum vulgare Gaertn.

 

Родина селеровi — Apiaceae (Umbelliferae)

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Анiс — однорiчна рослина. Стебло пряме, борознисте, зверху гiллясте, заввишки 50—70 см. Нижнi листки довгочерешковi, округлониркоподiбнi, цiлiснi або лопатевi; верхнi — сидячi, пiрчасторозсiченi. Квiтки дрiбнi, бiлi, п’ятипелюстковi, зiбранi в складнi парасольки. Цвiте в червнi — липнi, плоди достигають у серпнi.

 

Анiс культивується в багатьох країнах свiту. Вирощують його i в Українi.

 

Застосування. Плоди анiсу виявляють спазмолiтичну, секретолiтичну та анестезуючу дiю. Вони знайшли застосування при захворюваннях дихальних шляхiв, афонiї, ангiнi, ядусi, порушеннi травлення, колiтах. Як протизапальний засiб їх використовують при захворюваннях сечових шляхiв та нирковокам’янiй хворобi.

 

Беруть 1-2 чайнi ложки подрiбнених плодiв, заливають склянкою окропу, настоюють годину. Вживають по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди. Анiсову олiю вживають у краплях як вiдхаркувальний засiб при запальних недугах верхнiх дихальних шляхiв по 2—5 крапель на цукрi 3-4 рази на добу.

 

При захворюваннi дихальних та сечових шляхiв використовуємо плоди анiсу звичайного у поєднаннi з травою споришу звичайного, медунки лiкарської, вересу звичайного, материнки звичайної, коренiв алтеї лiкарської у спiввiдношеннi 1:2:4:4:2:2. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають склянкою окропу, настоюють всю нiч. Вживають по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

14. Аралiя маньчжурська — Aralia mandshurica Rupr. et Maxim.

 

Родина аралiєвi — Araliaceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Листопадний колючий кущ або дерево, яке сягає 6 м заввишки. Листки великi, черговi, двiчiперистоскладнi, довгочерешковi, зiбранi в кiльце на верхiвцi стовбура. Квiтки дрiбнi, правильнi, двостатевi, зеленавого кольору, зiбранi у волотi, якi iнодi досягають 50 см завдовжки. Плiд — темно-синя кiстянка. Цвiте аралiя на початку лiта. Рослина розповсюджена на Далекому Сходi, Корейському пiвостровi та в Пiвнiчному Китаї. В Українi вирощується в ботанiчних садах, дендропарках та окремими аматорами.

 

Застосування. Препарати аралiї маньчжурської збуджують нервову систему, мають кардiотонiчну, антистресову, антиоксидантну та гонадотропну властивостi. Вони стимулюють обмiн речовин, пiдвищують розумову та фiзичну працездатнiсть, мають адаптогеннi властивостi, як i препарати женьшеню та елеутерококу. Їх використовують для лiкування астенiчних станiв, iмпотенцiї, нейроциркулярної дистонiї, пiсля перенесених виснажливих iнфекцiйних захворювань, травм, iнтоксикацiй, при занепадi сил вiд дiї пiдвищеної радiацiї.

 

Фармакологiчною промисловiстю випускається настойка аралiї

 

(1:5) на 70° спиртi, яку готують iз коренiв аралiї. Вживають по 30— 40 крапель 2 рази на день за 30 хв. до снiданку та обiду. Препарат сапарал виготовляється з амонiєвих солей аралозидiв А, В та С, якi одержують iз коренiв аралiї. Застосовують його при неврастенiї, гiпотонiї, iмпотенцiї, астенiчних станах, значнiй фiзичнiй та розумовiй перевтомi. Випускається препарат у таблетках по 0,05 г. Вживають його по таблетцi через 2 години пiсля снiданку та обiду.

 

Препарати аралiї маньчжурської протипоказанi при епiлепсiї, гiпертонiї, гiперкiнезах, пiдвищенiй нервовiй збудливостi.

 

Ми використовуємо вельми ефективно настойку аралiї маньчжурської для лiкування постгрипозних арахноїдiтiв, а також для профiлактики променевої хвороби в персоналу при роботi його в зонах iз пiдвищеною радiацiєю та на АЕС.

 

Для лiкування арахноїдиту використовуємо такi спиртовi настойки: аралiї, бруньок тополi чорної, коренiв цикорiю, шишок хмелю, коренiв iз кореневищами синюхи блакитної у спiввiдношеннi 1:2:2:0,5:2.

 

Вживають композицiю по 30 крапель на ложцi води за 30 хв. до снiданку i обiду.

 

Для профiлактики променевої хвороби, власне зв’язування та виведення з органiзму радiонуклiдiв, готуємо таку композицiю настойок: аралiї, квiток гречки, коренiв цикорiю (дикого або культивованого), мелiси лiкарської, плодiв глоду колючого, плодiв горобини чорноплiдної у спiввiдношеннi 1:2:2:1:2:2.

 

Вживають тинктуру по 30 крапель на ложцi води за пiвтори години до снiданку та обiду. При роботi вахтовим способом композицiю необхiдно вживати щоденно. У промiжках мiж вахтовим чергуванням — 2-3 рази на тиждень.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

15. Арнiка гiрська — Arnic a montana L.

 

Родина айстровi (складноцвiтi) — Asteraceae (compositae)

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Багаторiчна трав’яниста рослина 60 см заввишки. Кореневище товсте, багатоголовкове. Стебло рослини виростає лише на другий рiк. Листки на стеблi наполовину меншi, нiж тi, що зiбранi при коренi в розетку. Квiтки утворюють кошики, мають приємний специфiчний запах, жовтогарячий колiр. В Українi арнiка гiрська росте лише в Карпатах. Рослину занесено в Червону книгу. Збирати її заборонено. Подiбними до арнiки гiрської за властивостями є арнiка улиснена та арнiка Шамiссо, якi культивуються у спецiалiзованих господарствах України.

 

Застосування. Здавна настої арнiки гiрської використовують при запаленнi верхнiх дихальних шляхiв, задавненому кашлi, ларингiтi, маткових кровотечах, аднекситi, iшемiчнiй хворобi серця, нервовому перезбудженнi, виразцi шлунка, ендокардитах та мiокардитах. Настiй готують так. Беруть столову ложку кошикiв арнiки, заливають склянкою окропу, настоюють 2 год. Вживають по столовiй ложцi 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

 

При гастритi зi зниженою кислотнiстю шлункового соку застосовуємо настiй сумiшi квiток арнiки, листкiв бобiвника трилистого, квiток та листкiв алтеї лiкарської у спiввiдношеннi 2:1:4. Беремо столову ложку сумiшi, заливаємо склянкою окропу, настоюємо 6 год. i даємо хворим по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

 

Спиртовою настойкою арнiки гiрської користуються також для лiкування ран, фурункулiв, карбункулiв, стафiлококових та стрептококових уражень шкiри. Настоєм квiток рослини лiкують аденовiруснi захворювання дихальних шляхiв.

 

Спиртову настойку арнiки гiрської готують з розрахунку 1:10 на 70° спиртi.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

16. Артишок посiвний — Cynara scolymus L.

 

Родина айстровi — Asteraceae

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Багаторiчна трав’яниста рослина. Стебло прямостояче, гiллясте, сiрозелене. Інодi досягає близько 2 м заввишки. Листки перисторозсiченi, iнодi простi, знизу опушенi. Квiтки синi або синьо-фiолетовi, зiбранi у значнi, iнодi до 25 см, кошики. Цвiте у червнi-липнi. Походить iз Середземномор’я. В Українi вирощують у пiвденних районах та у теплицях.

 

Застосування. Препарати артишoку посiвного застосовуємо для лiкування цукрового дiабету, запальних недуг печiнки, хронiчних закрепiв (особливо у похилому вiцi).

 

При запальних недугах печiнки поєднуємо листки та кошики артишoку посiвного з плодами шипшини коричної, травою сiдачу коноплевого, квiтковими кошиками цмину пiскового, травою м’яти перцевої у спiввiдношеннi 2:4:2:2:1. Беруть столову ложку подрiбненої сумiшi, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогнi 5 хв., настоюють 4 год. Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Курси лiкування 1—1,5 мiсяця щоквартально.

 

Для лiкування закрепiв поєднуємо препарати артишoку з коренями цикорiю, кореневищами пирiю повзучого, травою материнки звичайної у спiввiдношеннi 2:4:2:2.

 

Для лiкування глибокого атеросклерозу, церебросклерозу та кардiосклерозу поєднуємо препарати артишку посiвного з квiтками та листками глоду колючого, травою собачої кропиви серцевої, плодами шипшини коричної, плодами облiпихи крушиноподiбної та шишками хмелю у спiввiдношеннi 2:4:1:4:4:1.

 

Приготування та застосування двох останнiх вiдварiв, як i вiдвару для лiкування запальних недуг печiнки.

 

При запальних недугах сечостатевих органiв поєднуємо препарати артишoку посiвного з травою вересу та споришу звичайного, квiтками та листками алтеї лiкарської, листками подорожника великого у спiввiдношеннi 2:4:2:4:2. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають склянкою окропу, настоюють 6 год. Вживають по 50 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Цим настоєм лiкують нефрити, гломерулонефрити, уретрити, цистити, простатити. Для спринцювання пiхви настiй фiльтрують i проводять спринцювання 1-2 рази на добу упродовж 12 тижнiв при бiлях та грибкових захворюваннях пiхви. Роблять також примочки при невритах, радикулiтах, люмбаго, бешихових ураженнях шкiри.

 

Для лiкування цукрового дiабету поєднуємо препарати артишоку посiвного з коренями кульбаби лiкарської, коренями барбарису звичайного, стовпчикiв iз приймочками кукурудзи звичайної, плодами шипшини коричної у спiввiдношеннi 1:4:2: 2:4. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогнi 5 хв., настоюють 4 год. Вживають по 50 мл 3 рази на добу за пiвгодини до їди.

 

Вельми кориснi салати для хворих на дiабет такого складу: кошикiв з листками артишоку посiвного — 50 г, листкiв кульбаби лiкарської — 20 г, бульб топiнамбура — 30 г, листкiв гравiлату мiського — 20 г.

 

Сировину ретельно миють, бульби топiнамбура очищають вiд зовнiшньої оболонки, додають сiль та 1-2 столовi ложки соняшникової олiї. Споживають як салат (добова доза) упродовж ранньої весни та початку лiта.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

17. Астрагал солодколистий — Astragalus glycyphyllos L.

 

Родина бобовi — Fabaceae (Leguminosae)

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Багаторiчна трав’яниста рослина. Стебло висхiдне, розгалужене, близько 90 см заввишки. Листки черговi, непарно пiрчастi, з 4-7 пар довгасто-елiптичних, зiсподу волосистих листочкiв. Квiтки зеленуватожовтi, в коротких густих китицях. Цвiте у червнi — серпнi.

 

Поширена по всiй Українi.

 

Застосування. Ми використовуємо траву астрагалу солодколистого при гiполактiї для стимуляцiї утворення та видiлення молока у матерiв-годувальниць, поєднуючи його з листками кропиви дводомної, коренями кульбаби лiкарської, травою деревiю звичайного та материнки у спiввiдношеннi 1:2:2:1:1. Беруть 2 столовi ложки подрiбненої сумiшi, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогнi 5 хв., настоюють 4 год. Вживають по 2 столовi ложки 4-5 разiв на добу до нормалiзацiї утворення та видiлення молока у породiллi.

 

Для лiкування запальних недуг верхнiх дихальних шляхiв та сечостатевої системи поєднуємо траву астрагалу солодколистого з травою вересу звичайного, споришу звичайного, листками подорожника великого, листками та квiтками алтеї лiкарської, травою пiдмаренника справжнього у спiввiдношеннi 1:4:2:2:4:3. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають склянкою окропу, настоюють 4 год. (краще всю нiч). Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Курси лiкування — iндивiдуальнi, але не меншi нiж 1,5-2 мiсяцi щоквартально (хронiчнi бронхiти, недуги нирок, сечового мiхура, нефролiтiаз).

 

Для лiкування дизентерiї, черевного тифу, паратифiв А та В, хронiчних колiтiв рiзноманiтних причин, сальмонельозiв в українськiй народнiй медицинi використовується астрагал солодколистий. Ми поєднуємо його iз кореневищами перстачу прямостоячого, коренями iз кореневищами родовика лiкарського, плодами шипшини коричної, листками та квiтками алтеї лiкарської у спiввiдношеннi 2:4:6:4:4. Беруть 2 столовi ложки сумiшi, заливають склянкою води, кип’ятять 10 хв., настоюють 4 год. Вживають по 50—100 мл 3-4 рази на добу за пiвгодини до їди. Курси лiкування 1,5-2 мiсяцi, хронiчних виразкових колiтiв — 1,5-2 роки iз щоквартальними перервами на 7—5 дiб. Цим же вiдваром вельми доцiльно лiкувати матковi, шлунковi та гемороїдальнi кровотечi, ураження герпетичним вiрусом, кровотечi пiсля видалення мигдаликiв та екстракцiї зубiв.

 

Сумiш ефективно лiкує тромбоцитопенiю, бешиховi запалення шкiри, оперiзуючi лишаї. При ураженнi герпетичним вiрусом, оперiзуючому лишаї та бешисi вживають вiдвар усередину, як зазначено вище, а також роблять примочки до уражених дiлянок. Беруть марлю, згортають у чотири шари, змочують у вiдварi i прикладають до уражених мiсць 2-3 рази на добу упродовж 7—15 днiв.

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

18. Астрагал шертистоквiтковий – Astragalus dasyanhus Pall.

 

Родина бобовi — Fabaceae (Leguminosae)

 

—————————————————————————————————————————————————————————————————————————

 

Багаторiчна трав’яниста рослина, яка досягає 35-40 см заввишки. Стебла галузистi, листки непарнопiрчастi, на коротких черешках по 12-14 пар пухнастих листочкiв. Квiтки жовтi, густоопушенi, в густих кулястих суцвiттях на довгих квiтконiжках. Плоди — боби, овальної форми, не перевищують 1 см завдовжки. Поширений астрагал у степовiй та лiсостеповiй зонах України. Знайденi запаси його у Приднiпров’ї. Рослина занесена до Червоної книги України. Вирощується окремими господарствами та аматорами у культурi.

 

Застосування. Рослина проявляє заспокiйливу, вiдхаркувальну, жовчогiнну, гiпотензивну та судинорозширювальну дiю. Препарати астрагалу шерстистоквiткового полiпшують дiурез, а також функцiональну дiяльнiсть печiнки. В народнiй медицинi їх застосовують як потогiнний, сечогiнний та блювотний засiб, а також для зменшення набрякiв рiзної етiологiї. Знаходять застосування препарати рослини при порушеннi сну, серцево-судиннiй недостатностi І-ІІ ступеня, гострих та хронiчних нефритах та нервових захворюваннях.

 

Ми застосовуємо астрагал шерстистоквiтковий для лiкування нефритiв у поєднаннi з такими рослинами: спориш звичайний, верес звичайний, квiтки глоду, трава веронiки лiкарської, квiтки та листки алтеї лiкарської у спiввiдношеннi 1:2:2:1:1:1. Беруть столову ложку сумiшi, заливають склянкою окропу, настоюють 4 години. Вживають по 2 столовi ложки 3 рази упродовж доби за пiвгодини до їди.

 

Для лiкування неврозiв доцiльно поєднувати траву астрагалу шерстистоквiткового з травою собачої кропиви серцевої, плодами глоду колючого, травою бобiвника трилистого, коренями iз кореневищами синюхи блакитної, травою м’яти перцевої, шишками хмелю у спiввiдношеннi 1:2:2:1:0,5:1:1. Беруть столову ложку сумiшi, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогнi 5 хв., настоюють годину. Вживають як i попереднiй настiй.

Книги

Около 30 лет тому назад я познакомился со скромным, но чрезвычайно эрудированным врачем из провинции. Он пришел ко мне с просьбой помочь открыть авторский фитоцентр в Яготине Киевской области. Впервые я встретился с человеком, который применил фитотерапию в практической медицине. Я согласился быть научным консультантом фитоцентра и способствовал его официальному открытию.

Констатирую, что на сегодня Евгений Степанович Товстуха имеет огромный научный и практический опыт лечения больных, а технология выращивания растений и изготовление из них лекарственных средств-это огромное приобретение украинской фитотерапии. Фитоцентр Товстухи является фактически украинским научно-исследовательским институтом по фитотерапии.*

Чекман Иван Сергеевич , Член-корреспондент НАН Украины и НАМНУ, Заслуженный деятель науки, лауреат Государственной премии, доктор медицинских наук, профессор.

Евгений Степанович — это народное сокровище знаний по траволечению и фитотерапии. Этот хлебосольный человек — экстраверт никогда и никому не жалел своих неисчислимых советов, рецептов, научных открытий, не таил своего природо- и жизнеутверждающего мировоззрения.

Доктор Товстуха впервые в научной практике озвучил, внедрил и исследовал в одной из своих научных работ такое понятие как «фитоэтнология украинцев», которое представляет украинскую фитотерапию как целостную отрасль народного бытия в разные исторические и доисторические эпохи нашего народа.

Пятидесятилетняя деятельность выдающегося врача стали базой для создания школы Евгения Товстухи, под чье крыло вошли как известные ученые так и медики — неофиты.*

Гарник Татьяна Петровна , Заведующая кафедрой фитотерапии, гомеопатии и биоэнергоинформационной медицины Киевского Медицинского Университета Украинской Ассоциации народной медицины, директор ГП «Комитет по вопросам народной и нетрадиционной медицины МОЗ Украины», доктор медицински

В начале девяностых, еще во времена работы в институте им. Л.И.Медведя на должности главврача клиники и заведующего отделения диетологии и клинических исследований, я изучал и давал разрешение на производство и распространение в аптечной сети Украины фиточаев; ЛОН – лечебно-оздоровительный; набор (теперь НОН №1-12, новейший оздоровительный набор) по рецептам врача Товстухи.

Кроме того, я проводил клинические исследования в условиях клиники лечебно-оздоровительных бальзамов Евгения Товстухи, которые содержат лекарственные растения. Все пациенты, которым было предложено пройти экспериментальный курс лечения в стационаре по сравнению с контрольной группой (те, кто лечился общепринятыми препаратами), показали высокую динамику выздоровления, ни одного случая осложнений не наблюдалось. Показатели лабораторных исследований – общие анализы крови и мочи свидетельствовали о положительной роли применения бальзамов при лечении больных язвенной болезнью желудка, хронического заболевания печени и желчного пузыря.*

Карпенко Петр Александрович , Доктор медицинских наук, профессор КНТЭУ (Киевский Национальный торгово-экономический университет, кафедра технологий).

Когда нация, казалось бы, входит во мглу угасания, по не изученным и еще не познанным законам Космоса, Народ включает некие особенные резервы — и тогда являются миру Личности, благодаря которым начинается Возрождение этноса. Вспомним Григория Сковороду, Тараса Шевченко, Николая Гоголя. А перед этим сошлемся на француза Боплана, который с удивлением и восхищением утверждал, что все украинцы — «характерники» (чародеи).

Именно к этому крылу чародеев - будителей национального самосознания принадлежит и мой давний побратим Евгений Степанович Товстуха.

Он не только врач — он безгранично талантливый народовед, который лечит не только тело, а и Душу Человека, как говорили древние протославяне «врачует дух».

Евгений Товстуха энциклопедически посвящен в таинство царства растений, которое он всю свою жизнь изучает, подбирает и, главное, выращивает и заговаривает их людям на добро и здоровье. Знания его — высшего порядка, поскольку они освящены бессмертником народной песни, фольклора, обычаев и Правды, всеми цветами радуги, которые он чувствует не только взглядом, а и взвешивает и прикасается как художник.

Это благородное единение травы, слова (ибо Евгений Степанович еще и поэт!), глубинных слоев этноса, психологии индивидуума и тонкое чувство горних сфер придает его добротворческой деятельности той особой энергетики, которая преодолевает барьеры, недосягаемые нынешней официальной медициной.

Вот так Евгений Товстуха трудится на здоровье Украинской нации и всех добрых людей на земле, а это дается тем редчайшим личностям, которых Природа благословляет на бессмертие.*

Борис Олейник , Академик, поэт, Герой Украины.

Товстуха — это бренд украинской фитотерапии, который на мировой арене стоит в одном ряду с такими как китайская и тибетская медицины. Его научные достижения уровня наднационального, его знания дают каждому возможность почувствовать как универсальную силу природы, так и целебную энергию отдельного лекарственного растения.

Евгений Степанович является ученым такого масштаба, которого Время еще при жизни воздвигает на исторический пьедестал!

Пожелаем неутомимому целителю душ и тел долгих лет вдохновенной жизни и труда. Пусть созидает красноречивое добро Евгения Товстухи и утверждается его высшая идея здорового Человека.*

Богдан Ступка и Остап Ступка , Народные артисты Украины.

Мировоззрение Евгения Товстухи в нынешнем мире, утратившем связь с основами естественной жизни и экосистемою окружающего мира, в данное время является очень актуальным. Этот доктор-гуманист в совершенстве соединил противоречивые знания и методы традиционной медицины с «дотрадиционными» средствами лечения лекарственными растениями. Сила его знаний не требует дискуссий и сравнений! А в эпоху экологических катаклизмов фитотерапия Евгения Товстухи для человечества — один из немногих способов выжить и сохранить здоровье.*

Богдан Бенюк , Народный артист Украины, лауреат государственной премии им. Т.Г.Шевченко.

Евгений Товстуха из категории универсально одаренных людей. Прежде всего он творец, так как издал 5 сборников поэзии, написал 3 романа и 4 книги рассказов, как художник создал самобытную коллекцию картин. Но самым видимым достижением этого диво — человека является его фитотерапия.

Раскрывая любую из его монографий (а написал он их более двух десятков!), мгновенно погружаешься в мир предельно научный, но постепенно, неспешно автор ведет тебя таинственными дорогами бытия к давнему и глубинному миру народных традиций. Знания, которые несут его книги, уже целебные, впрочем, если почерпнуть хоть горсть из сотен и тысяч травяных рецептов, которые щедро предлагает врач Товстуха, то любой из трезвомыслящих сограждан зарядит свое тело и душу на здоровье. В теперешние грешные времена правдивых целителей от Бога почти не осталось, но мы живем на одной земле и в одночасье с уникальным явлением, имя которого — Евгений Товстуха!*

Наталья Сумская и Анатолий Хостикоев , Чета народных артистов Украины, лауреатов государственной премии им. Т.Г.Шевченко.